обіруч
ОБІ́РУЧ.
1. присл. Обома руками.
Я вхопив [щуку] обіруч, щоб не продерла сіті (І. Франко);
Донька обіруч вхопилась за молот, гупнула ним по залізу (М. Стельмах).
2. присл., рідко. По обидва боки; з усіх боків.
Коридор на другому поверсі .. Обіруч кілька дверей в палати (С. Голованівський);
Дерева стояли обіруч голі, але вже відчувалося, що їм хочеться зазеленіти (О. Гончар);
// Узявшись за руки; разом.
Там парк і музика, і .. пари, що мрійно ходять обіруч, неначе сонні... (В. Сосюра);
* Образно. А молота удари Із кузні аж до туч Гули, і грали, грали з громами обіруч (П. Усенко).
3. у знач. прийм., з род. в. Уживається на позначення кого-, чого-небудь, по обидва боки від якого відбувається дія або хтось, щось знаходиться.
Двоє осавулів випростались обіруч крісла, а біля входу завмерли козаки з оголеними шаблями (Н. Рибак);
Однак нині київський інтелектуал з україноцентричною настановою перебуває у почесній якості єпископа in partibus infidelium і як такий викликає щире подивування поштивої громади обіруч Дніпра (з газ.).
Значення в інших словниках
- обіруч — обі́руч прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- обіруч — пр., обома руками; Р. обабіч; Р. обруч, попід руки. Словник синонімів Караванського
- обіруч — [оуб’іруч] присл. Орфоепічний словник української мови
- обіруч — присл. 1》 Обома руками. 2》 рідко. По обидва боки; з усіх боків. || Узявшись за руки; разом. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обіруч — гребти́ під (до) се́бе (обома́ рука́ми (обіру́ч)) що і без додатка, зневажл. Бути зажерливим, збагачуватися, перев. нечесним шляхом. І в чому ж він помилився сам? ..Чому ж такий нещасливий? І вдома, й на роботі. Фразеологічний словник української мови
- обіруч — ОБА́БІЧ присл. (з обох боків), ОБІ́РУЧ рідше, ПОО́БІЧ рідше, ОБА́ПОЛИ рідше. Обабіч шосейної дороги виднілись уже жовті, осінні гаї (з журналу); Дерева обіруч стояли голі (О. Гончар); Пообіч стежечки схилились айстри (Л. Яновська); Розлогий український степ широко розкинувся обаполи (Ю. Смолич). Словник синонімів української мови
- обіруч — Обі́руч, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- обіруч — ОБІ́РУЧ, присл. 1. Обома руками. Я вхопив [щуку] обіруч, щоб не продерла сіті (Фр., III, 1950, 336); Донька обіруч вхопилась за молот, гупнула ним по залізу (Стельмах, II, 1962, 153). 2. рідко. По обидва боки; з усіх боків. Коридор на другому поверсі.. Словник української мови в 11 томах
- обіруч — Обіруч нар. Обѣими руками. Схопила за плечі обіруч невістку. Г. Барв. 369. Вона мене як схопить за шию обіруч. МВ. (О. 1862. ІІІ. 41). Словник української мови Грінченка