1. Фразеологічний словник української мови

обіруч

гребти́ під (до) се́бе (обома́ рука́ми (обіру́ч)) що і без додатка, зневажл. Бути зажерливим, збагачуватися, перев. нечесним шляхом. І в чому ж він помилився сам? ..Чому ж такий нещасливий? І вдома, й на роботі. Не гріб під себе, не чіплявся в чужі горлянки (Ю. Мушкетик); Є такі, що обома руками гребуть до себе, і хоч би що. Ще й на інших спогорда поглядають (В. Дрозд).

обіру́ч не піднести́. Дуже багато, велика кількість чогось. Вони хитрі жінки, і мати, і дочка, вони вам наговорять такого меду, що обіруч не піднести (Марко Вовчок). й не піднесе́ш. — Дурний би я був виступати .. Відразу пришиють тобі стільки гріхів, що й не піднесеш!.. (О. Копиленко).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обіруч — обі́руч прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. обіруч — пр., обома руками; Р. обабіч; Р. обруч, попід руки. Словник синонімів Караванського
  3. обіруч — [оуб’іруч] присл. Орфоепічний словник української мови
  4. обіруч — присл. 1》 Обома руками. 2》 рідко. По обидва боки; з усіх боків. || Узявшись за руки; разом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. обіруч — ОБІ́РУЧ. 1. присл. Обома руками. Я вхопив [щуку] обіруч, щоб не продерла сіті (І. Франко); Донька обіруч вхопилась за молот, гупнула ним по залізу (М. Стельмах). 2. присл., рідко. По обидва боки; з усіх боків. Коридор на другому поверсі .. Словник української мови у 20 томах
  6. обіруч — ОБА́БІЧ присл. (з обох боків), ОБІ́РУЧ рідше, ПОО́БІЧ рідше, ОБА́ПОЛИ рідше. Обабіч шосейної дороги виднілись уже жовті, осінні гаї (з журналу); Дерева обіруч стояли голі (О. Гончар); Пообіч стежечки схилились айстри (Л. Яновська); Розлогий український степ широко розкинувся обаполи (Ю. Смолич). Словник синонімів української мови
  7. обіруч — Обі́руч, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. обіруч — ОБІ́РУЧ, присл. 1. Обома руками. Я вхопив [щуку] обіруч, щоб не продерла сіті (Фр., III, 1950, 336); Донька обіруч вхопилась за молот, гупнула ним по залізу (Стельмах, II, 1962, 153). 2. рідко. По обидва боки; з усіх боків. Коридор на другому поверсі.. Словник української мови в 11 томах
  9. обіруч — Обіруч нар. Обѣими руками. Схопила за плечі обіруч невістку. Г. Барв. 369. Вона мене як схопить за шию обіруч. МВ. (О. 1862. ІІІ. 41). Словник української мови Грінченка