обіцятися
ОБІЦЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., розм.
Те саме, що обіця́ти 1.
Все те я розумів, каявся в душі, обіцявся вчасно приходити додому (з переказу);
Обіцявся чорнобривий, Коли не загине, Обіцявся вернутися (Т. Шевченко);
Всі ми щиро обіцялись Самохіть і без принуки Вгору високо підняти Прапор рідної науки (В. Самійленко);
– По селах розклеєно відозви до селян, в яких обіцяються великі гроші за вашу [Довбуша] голову (В. Гжицький);
Дорога стелилась – день обіцявся сонячний (В. Дрозд);
// безос.
На стінах будинків з'явились свіжі різноколірні прокламації, в яких обіцялося херсонцям, що кожна сім'я відтепер може бути спокійною (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обіцятися — обіця́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- обіцятися — див. обіцяти Словник синонімів Вусика
- обіцятися — -яюся, -яєшся, недок. 1》 розм. Те саме, що обіцяти 1). 2》 Пас. до обіцяти 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- обіцятися — ОБІЦЯ́ТИ (зобов'язуватися зробити щось, діяти певним чином), ОБІЦЯ́ТИСЯ розм.; НАХВАЛЯ́ТИСЯ розм. (хвастовито); ОБІЩА́ТИ розм., ОБІЩА́ТИСЯ заст., розм., ОБРІКА́ТИ заст., ОБІЦЮВАТИ діал., ПРИРІКА́ТИ діал., ПРИОБІ́ЦЮВАТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
- обіцятися — ОБІЦЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок. 1. розм. Те саме, що обіця́ти 1. Обіцявся чорнобривий, Коли не загине, Обіцявся вернутися (Шевч., І, 1963, 22); Всі ми щиро обіцялись Самохіть і без принуки Вгору високо підняти Прапор рідної науки (Сам., І, 1958, 179). Словник української мови в 11 томах
- обіцятися — Обіця́тися, -ця́юся, -єшся гл. Обѣщаться. Він мені обіцявся теличку, та хоч би свинку дав. Харьк. Обіцявся всім дружкам по перстінку дати. Лукаш. 94. Словник української мови Грінченка