об'юшений

ОБ'Ю́ШЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до об'ю́ши́ти.

Вся не своя кинулася Одарка до дитини; все воно у крові об'юшене (Панас Мирний);

Коли він, об'юшений потом, втягує деревину в двір, із хатини в одній сорочці виходить Уляна (М. Стельмах).