об'єктивація
ОБ'ЄКТИВА́ЦІЯ, ї, ж.
1. В ідеалістичній філософії – перетворення суб'єктивного змісту свідомості в самостійну, незалежну від свідомості сутність.
Пошук підстав завжди означає рефлективне виявлення першопричини й тим самим об'єктивацію цієї першопричини в самосвідомості (з наук. літ.);
Будь-яка психологічна об'єктивація є ідентичною деперсоналізації (з наук. літ.).
2. Втілення чого-небудь у предметних формах, образах і т. ін.
Досліджуються проблеми сутності активності мистецтва як цілісної духовної форми, що виявляється .. з точки зору .. механізмів об'єктивації процесу художньої творчості (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- об'єктивація — об'єктива́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- об'єктивація — [обйеиктиевац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
- об'єктивація — -ї, ж. 1》 В ідеалістичній філософії – перетворення суб'єктивного змісту свідомості в самостійну, незалежну від свідомості сутність. 2》 Втілення чого-небудь у предметних формах, образах і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- об'єктивація — I ОБ'ЄКТИВАЦІЯ — перетворення суб'єктивного (властивостей, притаманних суб'єктові) в об'єктивне (у властивості об'єкта), що відбувається у діяльнісному процесі. Під... Філософський енциклопедичний словник