об'єктив
ОБ'ЄКТИ́В, а, ч.
Частина оптичного приладу (одна або декілька лінз), обернена до предмета, який спостерігають або фотографують.
Найважливіші оптичні частини мікроскопа – це окуляр та об'єктив (з навч. літ.);
– Тільки нап'явся [Солонина] чорним сукном, аби навести на танцююче коло об'єктив, як серед танцюючих зробивсь якийсь рух (М. Коцюбинський).
△ (1) Довгофо́кусний об'єкти́в – об'єктив, фокусна відстань якого перевищує діагональ кадру.
Вона вирішила прогулятися з дітьми, однак виявила, що на відстані за нею спостерігає фотограф із довгофокусним об'єктивом (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- об'єктив — об'єкти́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- об'єктив — -а, ч. Частина оптичного приладу (одна або декілька лінз), обернена до предмета, якого спостерігають або фотографують. Великий тлумачний словник сучасної мови
- об'єктив — гол. частина проекційних і фотоапаратів, мікроскопів, телескопів; система лінз, іноді дзеркал або лінз та дзеркал водночас, яка створює зображення предмета (напр., на фотоемульсії у фотоапаратах, на екрані у випадку проекційних апаратів). Універсальний словник-енциклопедія