об'їжджати

ОБ'ЇЖДЖА́ТИ¹, а́ю, а́єш і ОБ'ЇЗДИ́ТИ, їжджу́, їзди́ш, недок., ОБ'Ї́ХАТИ, ї́ду, ї́деш, док.

1. кого, що. Їхати навколо кого-, чого-небудь.

Наполеон в супроводі генералів і гвардії об'їжджав поле бою (П. Кочура);

Ми об'їхали дубок з корми. За кормою на тросі прив'язано маленького пузатого човника (Ю. Яновський);

Кожевін описав західний, південний і східний береги Фадєєвського острова, об'їхав перший, запеленгував другий Ляховський острів (з наук.-попул. літ.).

2. кого, що. Їдучи, обминати кого-, що-небудь.

Напроти садиби вир. Рибалки об'їжджають його, бо він перекидає човни (Григорій Тютюнник);

Уже й Шрам із гетьманом, об'їхавши байрак, прискочили до того бойовища (П. Куліш);

Олексій Дігтяр стояв посеред дороги, машини гальмували й об'їжджали його (Ю. Мушкетик);

// Їдучи, випереджати кого-, що-небудь.

Довго і марудно доводилося [Косінському] об'їжджати валки піших, широкі ряди кінноти (Іван Ле).

3. кого, що. Переїжджати від однієї людини до іншої, відвідувати різні пункти з метою ознайомлення, перевірки тощо.

Красов верхи на трофейному коні об'їжджає полонених і перераховує (І. Багмут);

– Оце, думаю, увага до чабана. Всіх чабанів по кошарах об'їжджає [лікар] (О. Гончар);

Мені пригадалося, що директор радив мені об'їхати тракторні бригади і підремонтувати вагончики (А. Хорунжий);

// Їздячи, бувати у багатьох місцях, відвідувати багатьох людей.

Шевченко об'їжджає всю Україну від Полтавщини й Чернігівщини до Волині й Поділля (з наук. літ.).

4. кого, перен., розм. Те саме, що обду́рювати.

– Знай, ти не об'їдеш – тебе об'їдуть, на те торг, – казав батько (Панас Мирний);

Костянтина не так-то легко збити з пантелику: хіба не догадується, що його хочуть об'їхати (М. Стельмах).

◇ (1) [І] коне́м (на коні́, рідко во́зом) не об'ї́деш кого, чого:

а) не обминеш, не уникнеш кого-, чого-небудь.

– От несподіванка! Видно, справді-таки судженої конем не об'їдеш! (А. Головко);

Долі й конем не об'їдеш (прислів'я);

– Доля химерна, мої панове! Її й конем не об'їдеш (Б. Лепкий);

Долі й на коні не об'їдеш, не знаєш, звідки й що впаде на тебе (Є. Гуцало);

б) (жарт.) дуже товстий, огрядний і т. ін. (перев. про людину).

Пика – возом не об'їдеш. Солодка така й нахабна водночас (А. Крижанівський);

– Сам [батько], як гачок, слабосилий, сухенький. А бабу собі роздобув – років сорока, огрядну, таку, що й конем за день не об'їдеш (Ю. Збанацький);

в) великий (перев. про щось).

Зловили сома великого та товстого, і конем не об'їдеш (з газ.).

ОБ'ЇЖДЖА́ТИ², а́ю, а́єш і ОБ'ЇЗДИ́ТИ, їжджу́, їзди́ш і рідко ОБ'Ї́ЖДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБ'Ї́ЗДИТИ, ї́жджу, ї́здиш, док., кого.

1. Привчати ходити в запряжці або під сідлом (про коня).

Об'їжджав він під верх коней і був такий сміливий, що нічогісінько на світі не боявсь (О. Стороженко);

Він об'їжджає коней молодих (М. Рильський);

По шляху на Кізі-Кермен улаштовували перегони на конях, об'їздили лошачків (П. Панч);

Гладун зрозумів свій обов'язок так, мовби це дали йому табун диких коней і він повинен їх об'їздити (О. Гончар);

* Образно. Перехопивши його [Гната] погаслий погляд, Тарас збагнув: вже запрягли бідаху Гната, об'їздили! (Валерій Шевчук);

Козак міцно тримав її [Рахіль] за чорні коси, намотавши їх на руку, як віжки. – Тпрру, конячко! Чого брикаєшся?! Не таких об'їжджував (З. Тулуб).

2. що. Пробною їздою, роботою перевіряти придатність, готовність чого-небудь до використання.

Неначе бригадир уперше в житті об'їжджає трактори... Гаразд, гаразд.., тепер нам нічого не страшно! (Ю. Яновський);

// Їздячи на чомусь, дізнаватися про його якості, призвичаюватися до нього.

Оцей новий човен не таким уже й чужим був: його кілька разів з Ориною Окунь об'їжджував Максим (М. Стельмах).