овеча
ОВЕЧА́, а́ти, с.
1. Те саме, що ягня́ 1.
Бере [вовк] чи овеча, чи порося (Сл. Б. Грінченка).
2. Пестл. до вівця́.
Вона вирвала бадилину нехворощі і гнала додому худесенькі овечата (І. Нечуй-Левицький);
– Прийдеться, мабуть, – гадає Марта, – й овечата продати під осінь, а ціна ж тепер на скотину – не годуй краще... (Г. Косинка);
* У порівн. Переполохані панянки тулились по кутках, як овечата розігнаної вовком отари (О. Стороженко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- овеча — овеча́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
- овеча — див. ягня Словник синонімів Вусика
- овеча — -ати, с. Пестл. до вівця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- овеча — Овеча́, -ча́ти, -ча́ті, -ча́м; -ча́та, -ча́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- овеча — ОВЕЧА́, а́ти, с. Пестл. до вівця́. Вона вирвала бадилину нехворощі і гнала додому худесенькі овечата (Н.-Лев., III, 1956, 329); — Прийдеться, мабуть, — гадає Марта, — й овечата продати під осінь, а ціна ж тепер на скотину — не годуй краще… (Кос. Словник української мови в 11 томах
- овеча — Овеча, -чати с. Ягненокъ; овечка. Бере (вовк) чи овеча, чи порося. О. 1861. VIII. 96. Пара воликів єсть і овечат трохи. Рудч. Ск. І. 207. Словник української мови Грінченка