1. Словник української мови в 11 томах

овеча

ОВЕЧА́, а́ти, с. Пестл. до вівця́.

Вона вирвала бадилину нехворощі і гнала додому худесенькі овечата (Н.-Лев., III, 1956, 329);

— Прийдеться, мабуть, — гадає Марта, — й овечата продати під осінь, а ціна ж тепер на скотину — не годуй краще… (Кос., Новели, 1962, 64);

*У порівн. Переполохані панянки тулились по кутках, як овечата розігнаної вовком отари (Стор., І, 1957, 375).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. овеча — овеча́ іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. овеча — див. ягня Словник синонімів Вусика
  3. овеча — -ати, с. Пестл. до вівця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. овеча — ОВЕЧА́, а́ти, с. 1. Те саме, що ягня́ 1. Бере [вовк] чи овеча, чи порося (Сл. Б. Грінченка). 2. Пестл. до вівця́. Вона вирвала бадилину нехворощі і гнала додому худесенькі овечата (І. Словник української мови у 20 томах
  5. овеча — Овеча́, -ча́ти, -ча́ті, -ча́м; -ча́та, -ча́т Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. овеча — Овеча, -чати с. Ягненокъ; овечка. Бере (вовк) чи овеча, чи порося. О. 1861. VIII. 96. Пара воликів єсть і овечат трохи. Рудч. Ск. І. 207. Словник української мови Грінченка