1. Словник української мови у 20 томах

оволодіння

ОВОЛОДІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. оволоді́ти.

Ждучи в невеличкому палісаднику виклику до командуючого, він думав, що, напевне, полк його чекають важкі битви за оволодіння Дніпром (Ю. Бедзик);

Василь протанцював уже три вулички. Отак, певно, й народжувались народні танці .. Не на паркетах виникли їх святкові рухи, а в тайних наказах жаги оволодіння (О. Довженко);

Питання оволодіння майстерністю і, зокрема, роботи над образом має для молодих поетів першорядне значення (А. Малишко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оволодіння — оволоді́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. оволодіння — [оволоуд’ін':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
  3. оволодіння — -я, с. Дія за знач. оволодіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оволодіння — ОВОЛОДІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. оволоді́ти. Ждучи в невеличкому палісаднику виклику до командуючого, він думав, що, напевне, полк його чекають важкі битви за оволодіння Дніпром (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 108); Василь протанцював уже три вулички. Словник української мови в 11 томах