оволодівати

ОВОЛОДІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОВОЛОДІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. чим. Захоплювати, брати силою; здобувати.

Незнайома намагалася відтиснути тітку Клавду від дверей, але це їй вдавалося лише на коротку мить, бо тітка знову оволодівала попередньою позицією (Ірина Вільде);

[Благонравов:] Оволодіти станцією Колокол – це значить примусити німців негайно відкотитися за річку (О. Корнійчук);

// перен. Повністю захоплювати собою, підкоряти своєму впливові.

Надя .. змусила себе вдуматися в зміст задачі. Але задача була десь поза свідомістю. Вона не оволодівала думкою так, щоб про все інше можна було забути (Д. Ткач);

З досвіду він знав, що у громадсько-політичному житті той візьме гору, за ким піде молодь, хто оволодіє її розумом і серцем (П. Колесник);

// тільки док., ким. Вступити в статеві зносини (з жінкою).

Частіше й частіше з'являлася в його [Шевченкових] творах і постать кріпака, кинутого в казарму паном, щоб без перешкод оволодіти його дружиною або нареченою (З. Тулуб).

2. ким. Охоплювати, обіймати (про почуття, стан).

Якийсь приємний спокій оволодівав ним (А. Шиян);

Збентеження, що охоплювало її за кожним разом, .. стало тепер незвичайним від тієї трепетної щирості, що оволоділа ними (Ірина Вільде);

Підійшов ближче, пробрався всередину й побачив на шипшині прищепу .. Липтаком оволоділо давно незвідане хвилювання (М. Томчаній).

3. чим, перен. Твердо засвоювати що-небудь.

Чудово оволодівши мовою, він з захопленням прочитав поему “Садді Іскендерій” великого Навої (Іван Ле);

// Набувати ґрунтовних знань, умінь, навичок і т. ін. в чому-небудь.

Він [лікар] день у день провадив навчання з своїми санітарами й санінструкторами, домагаючись, щоб вони досконало оволоділи професією рятівників людського життя в бою (В. Кучер);

Хірон, вивчивши всі науки і пізнавши силу цілющих рослин, оволодів і майстерністю траволікування (із журн.).

(1) Оволодіва́ти / оволоді́ти ува́гою чиєю – привертати до себе, утримувати чию-небудь увагу цілком, повністю.

З сусідового двору долинула пісня. Вадим не хотів вслухатись у слова і думав своє. Але пісня непомітно оволодівала його увагою (П. Кочура);

Потрясаючи хрестом, він уже оволодів увагою темної своєї пастви (О. Довженко).

◇ Володі́ти (оволодіва́ти) / оволоді́ти собо́ю див. володі́ти;

(2) Оволодіва́ти / оволоді́ти свої́м се́рцем – те саме, що Володі́ти (оволодіва́ти) / оволоді́ти собо́ю (див. володі́ти).

Нагадують [карасі] Маронів став, біля якого він щойно стояв, притулившись плечима до верби, не можучи оволодіти своїм серцем (М. Стельмах).