оглушливий
ОГЛУ́ШЛИВИЙ, а, е.
1. Який оглушує своїм шумом, гуркотом і т. ін.
Чути скажений клекіт, писк, скрип і ляск парової машини, перемішаний з оглушливим шумом води і криком робітників (І. Франко);
З виттям і оглушливим грюкотом накинулися на нього [пароплав] чорні вали, кинули ним, як соломинкою, назад (Мирослав Ірчан).
2. Який доводить до стану непритомності; запаморочливий (про біль, удар і т. ін.).
Він відчув тупий, оглушливий біль в голові, в очах потемніло, у вухах сильно задзвеніло (М. Трублаїні).
3. Який надзвичайно вражає, приголомшує (про слова, дії і т. ін.).
І це – Єлька?.. Крикнути б їй щось оглушливе, стряснути з неї отой невидимий панцир віддаленості, іронічної зверхності, байдужості (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- оглушливий — оглу́шливий прикметник Орфографічний словник української мови
- оглушливий — [оуглушлиевией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
- оглушливий — -а, -е. 1》 Який оглушує своїм шумом, гуркотом і т. ін. 2》 Який доводить до стану непритомності; запаморочливий (про біль, удар і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- оглушливий — ГОЛОСНИ́Й (про голос, звук — який добре чути), ГУЧНИ́Й, ГРОМОВИ́Й підсил., ГРОМОПОДІ́БНИЙ підсил., ДЗВІНКИ́Й, ЗВУ́ЧНИЙ, ГРИМКИ́Й, ЗИ́ЧНИЙ, ХЛЬОСТКИ́Й розм. Словник синонімів української мови
- оглушливий — ОГЛУ́ШЛИВИЙ, а, е. 1. Який оглушує своїм шумом, гуркотом і т. ін. Чути скажений клекіт, писк, скрип і ляск парової машини, перемішаний з оглушливим шумом води і криком робітників (Фр. Словник української мови в 11 томах