1. Словник української мови в 11 томах

оглушливий

ОГЛУ́ШЛИВИЙ, а, е.

1. Який оглушує своїм шумом, гуркотом і т. ін.

Чути скажений клекіт, писк, скрип і ляск парової машини, перемішаний з оглушливим шумом води і криком робітників (Фр., І, 1955, 364);

З виттям і оглушливим грюкотом накинулися на нього [пароплав] чорні вали, кинули ним, як соломинкою, назад (Ірчан, II, 1958, 329).

2. Який доводить до стану непритомності; запаморочливий (про біль, удар і т. ін.).

Він відчув тупий, оглушливий біль в голові, в очах потемніло, у вухах сильно задзвеніло (Трубл., Шхуна.., 1940, 122).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оглушливий — оглу́шливий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. оглушливий — [оуглушлиевией] м. (на) -вому/ -в'ім, мн. -в'і Орфоепічний словник української мови
  3. оглушливий — -а, -е. 1》 Який оглушує своїм шумом, гуркотом і т. ін. 2》 Який доводить до стану непритомності; запаморочливий (про біль, удар і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оглушливий — ОГЛУ́ШЛИВИЙ, а, е. 1. Який оглушує своїм шумом, гуркотом і т. ін. Чути скажений клекіт, писк, скрип і ляск парової машини, перемішаний з оглушливим шумом води і криком робітників (І. Словник української мови у 20 томах
  5. оглушливий — ГОЛОСНИ́Й (про голос, звук — який добре чути), ГУЧНИ́Й, ГРОМОВИ́Й підсил., ГРОМОПОДІ́БНИЙ підсил., ДЗВІНКИ́Й, ЗВУ́ЧНИЙ, ГРИМКИ́Й, ЗИ́ЧНИЙ, ХЛЬОСТКИ́Й розм. Словник синонімів української мови