1. Словник української мови у 20 томах

ого

ОГО́, виг.

Уживається для вираження здивування, захоплення, застереження і т. ін. з приводу чогось надзвичайного, несподіваного, непередбаченого і т. ін.

А колись співали, ого, ще як! (Леся Українка);

На дні ями проступають бульки, чути якийсь клекіт .. – ого, то вже знак, що пора забивати яму! (І. Франко);

Стис удлище, підсік .. Ого, нівроку! Немов струна, співає волосінь, І короп кидається у глибінь (М. Рильський);

– Не конверт, а конвент! Це таке, брат, Вутанько, що ого! Туди тільки наймудріших збирають... (О. Гончар);

– Ти краще штаненята притримуй, – сміється Євген. – Вони в мене на цурці ого як тримаються, – анітрохи не ображається хлопчак (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ого — ого́ вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. ого — виг. Уживається для вираження здивування, захоплення, застереження і т. ін. з приводу чогось надзвичайного, несподіваного, непередбаченого і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ого — Ого́, ого-го́! виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. ого — ОГО́, виг. Уживається при вираженні здивування, захоплення, застереження і т. ін. з приводу чогось надзвичайного, несподіваного, непередбаченого і т. ін. А колись співали, ого, ще як! (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  5. ого — Ого! меж., выражающее удивленіе. Ого, чудеса! вербовиї колеса. Ном. № 7831. Словник української мови Грінченка