1. Словник української мови у 20 томах

озноб

ОЗНО́Б, у, ч.

Стан організму людини й тварин, що характеризується відчуттям холоду і дрижанням (скороченням) м'язів.

Страх прийшов до нього разом з гарячковим ознобом (А. Шиян);

Вітер подужчав. Марію всю пройняло мерзлякуватим ознобом (Ю. Бедзик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. озноб — озно́б іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. озноб — -у, ч. Стан організму людини й тварини, що характеризується відчуттям холоду і дрижанням (скороченням) м'язів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. озноб — Мороз Словник чужослів Павло Штепа
  4. озноб — ОЗНО́Б, у, ч. Стан організму людини й тварини, що характеризується відчуттям холоду і дрижанням (скороченням) м’язів. Страх прийшов до нього разом з гарячковим ознобом (Шиян, Гроза, 1956, 205); Вітер подужчав. Марію всю пройняло мерзлякуватим ознобом (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 172). Словник української мови в 11 томах