оклик
О́КЛИК, у, ч.
1. Вигук, поклик, звертання, яким привертають чию-небудь увагу.
– Сержант Орлюк! – почув він генералів оклик, коли вже причинив двері (О. Довженко);
На його оклик вийшла молода козачка років двадцяти восьми (Григорій Тютюнник);
* Образно. Повна емансипація особи автора з рамок схоластики, повний розрив з усяким шаблоном .. – се характерний, пануючий оклик наших часів (І. Франко);
Німий оклик одними очима не забарився перейти в нестямну бурю крику (Панас Мирний).
2. Голосний вигук, викрик, що виражає які-небудь почуття.
Не ревіли роги, не лунали веселі оклики по тій новій побіді (І. Франко);
З майдану доносилися крики дружинників. У цих окликах звучало спершу здивування, потім жаль, а вкінці лютість, гнів, жадоба помсти (Юліан Опільський);
Першу хвилину вони розглядали один одного, вигукуючи односкладові оклики (О. Копиленко).
△ Знак о́клику див. знак.
◇ (1) Розста́вити крапки́ і зна́ки о́клику (д) див. поста́вити¹.
Значення в інших словниках
- оклик — о́клик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- оклик — Окличні слова, вигуки чи короткі фрази, що експресивною інтоніцією передають живе мовлення з безпосередньою реакцією. Словник стилістичних термінів
- оклик — О́клик. Гасло, девіз. Збори народних радикалів німецкихуВідни видвигнули явно іррідентский оклик пангерманізму (Б., 1899, 35, 2) // порівн. пол. hasło — гасло, девіз. Українська літературна мова на Буковині
- оклик — Вигук, поклик, гукання; звертання. Словник синонімів Караванського
- оклик — -у, ч. 1》 Вигук, поклик, звертання, яким привертають чию-небудь увагу. 2》 Голосний вигук, викрик, що виражає які-небудь почуття. 3》 перен. Рух, жест і т. ін., яким привертають чию-небудь увагу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оклик — поста́вити / ста́вити кра́пку (всі крапки́) над “і”. 1. З’ясовувати все остаточно, до кінця. Поговорити було про що. І то негайно, зараз, щоб поставити всі крапки над “і” (В. Кучер). 2. Завершувати, закінчувати що-небудь; остаточно вирішувати щось. Фразеологічний словник української мови
- оклик — ВИ́ГУК (голосно вигукнуте слово, фраза або звук, який передає певне почуття), ВИ́КРИК, О́КЛИК, КРИК, ПО́КРИК, О́КРИК, ПО́КЛИК, ПО́ГУК. Назустріч підносяться очі й обличчя. Захоплені вигуки (М. Бажан); Без радісних співів і викриків.. Словник синонімів української мови
- оклик — О́клик, -ку; -лики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- оклик — О́КЛИК, у, ч. 1. Вигук, поклик, звертання, яким привертають чию-небудь увагу. — Сержант Орлюк! — почув він генералів оклик, коли вже причинив двері (Довж., І, 1958, 309); На його оклик вийшла молода козачка років двадцяти восьми (Тют. Словник української мови в 11 томах