окликати
ОКЛИ́КАТИ див. оклика́ти.
ОКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОКЛИ́КНУТИ, ну, неш, і ОКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док.
1. кого. Називати кого-небудь на ім'я або покликом привертати до себе його увагу.
– Христе! Христино! – сіпаючи за подушку, оклика Свирид (Панас Мирний);
Мама, окликаючи Юру, пройшла до кухні (Ю. Смолич);
Орися окликнула свою подругу, але остання не поворухнулась навіть (М. Старицький).
2. церк. Оголошувати, оглашати.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- окликати — оклика́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- окликати — див. кликати Словник синонімів Вусика
- окликати — -аю, -аєш, недок., окликнути, -ну, -неш, док. 1》 перех. Називати кого-небудь на ім'я або покликом привертати до себе його увагу. 2》 неперех., церк. Оголошувати, оглашати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- окликати — КЛИ́КАТИ (голосом, жестом просити наблизитися, обізватися, зайти тощо), ПОКЛИКА́ТИ розм., ЗВА́ТИ розм.; ГУКА́ТИ, НАГУ́КУВАТИ (голосно); ВОЛА́ТИ (голосно, просячи допомоги); МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ (просити підійти, роблячи певні знаки рукою... Словник синонімів української мови
- окликати — ОКЛИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОКЛИ́КНУТИ, ну, неш, док. 1. перех. Називати кого-небудь на ім’я або покликом привертати до себе його увагу. — Христе! Христино!... Словник української мови в 11 томах