окований

ОКО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до окува́ти.

Стояла висока синя скриня, окована залізними штабами і прикрита зверху узорчатим килимом (Панас Мирний);

Він загнав собак у будку, защіпнув за ними дверцята, відсунув засув на окованих залізом воротах (М. Чабанівський);

* Образно. Нехай мої співи й садочки квітчаті Заснули, оковані сном зимовим, – Весною й пісні, і квітки на гранаті Вогнем загоряться новим! (Леся Українка);

// у знач. прикм.

Круг воза йшли робітники, хто з довгим, окованим дрючком на плечах, хто з бляшанкою (М. Коцюбинський);

// око́вано, безос. пред.

* Образно. За що ж тебе, світе-брате, В своїй добрій, теплій хаті Оковано, омурено..? (Т. Шевченко).