окремий

ОКРЕ́МИЙ, а, е.

1. Який не є частиною чого-небудь цілого.

Київська держава в XII віці розпалася на окремі князівства (М. Бажан);

Чоловіки лежать на зеленій траві окремим гурточком, жінки згрупувалися окремо (Григорій Тютюнник);

// Відділений, ізольований від інших.

Що сталося з ним, що він розлучився з братом і пішов на окреме помешкання? (І. Франко);

Маю чудесну кімнату на сонце, з видом на море, з окремим ходом і терасою (М. Коцюбинський);

Оселився я в готелі. Це – досить великий будинок, розподілений поверхами, коридорами, стінами й дверима на окремі кімнати (Ю. Яновський);

// Спеціально призначений для чого-небудь.

Окремий фонд.

2. Один із ряду однорідних предметів, явищ і т. ін.; один із багатьох.

Чути уривки розмов, окремі фрази, вигуки (С. Васильченко);

Ми знаємо ряд малюнків і офортів Шевченка, де .. відтворені окремі епізоди з історії Хмельницького і Хмельниччини (М. Рильський);

// перев. мн. Деякі, не всі; поодинокі.

Окремі комедійні місця, розкидані по моїх картинах, завжди режисерував з величезною насолодою (О. Довженко);

Недалеко від комори переливається місячним полум'ям обмолочений стіжок, вітрець підіймає окремі соломинки і обзивається в них, мов зітхання сопілки (М. Стельмах).

3. у знач. ім. окре́ме, мого, с. Те, що є складовою частиною, елементом чого-небудь загального.

Духовно-інформаційна мобільність нації тісно взаємопов'язана .. Цей взаємозв'язок можна розглядати як зв'язок окремого і загального (із журн.).

4. військ. Який не входить до складу іншого військового з'єднання, маючи спеціальне призначення.

За півгодини я вже сидів у землянці окремого взводу пішої полкової розвідки і розмовляв з черговим (І. Багмут);

Частини Окремої кавбригади .. до пізнього вечора стримували в нерівній боротьбі навалу .. ворожих військ (О. Гончар).

5. рідко. Особливий, винятковий, незвичайний.

– А до Зоні, мамо, – тягнув син далі, – коли вже саме тепер зійшли ми на сестри, маю свій окремий жаль (О. Кобилянська).