1. Словник синонімів Полюги

окремий

(який є частиною цілого) роз'єднаний, відокремлений, окремішній, поодинокий.

Джерело: Словник синонімів Полюги на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. окремий — окре́мий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. окремий — Осібний, з. опрічний, д. окромний; (покій) ізольований, відокремлений; (хутір) відрубний; (фонд) спеціальний, особливий; (епізод) поодинокий; (взятий окремо) сам по собі; ОКРЕМІШНИЙ, своєрідний, особливий, відособлений. Словник синонімів Караванського
  3. окремий — -а, -е. 1》 Який не є частиною чого-небудь цілого. || Відділений, ізольований від інших. || Спеціально призначений для чого-небудь. Окремий фонд. 2》 Один із ряду однорідних предметів, явищ і т. ін.; один із багатьох. || перев. мн. Деякі, не всі; поодинокі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. окремий — ОКРЕ́МИЙ, а, е. 1. Який не є частиною чого-небудь цілого. Київська держава в XII віці розпалася на окремі князівства (М. Бажан); Чоловіки лежать на зеленій траві окремим гурточком, жінки згрупувалися окремо (Григорій Тютюнник); // Відділений... Словник української мови у 20 томах
  5. окремий — ВІДОКРЕ́МЛЕНИЙ (який діє, відбувається окремо від кого-, чого-небудь), ОКРЕ́МИЙ, ІЗОЛЬО́ВАНИЙ, РОЗРІ́ЗНЕНИЙ, РОЗДІ́ЛЬНИЙ, ВІДРУ́БНИЙ. Словник синонімів української мови
  6. окремий — Окре́мий і окро́мий, -ма, -ме Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. окремий — ОКРЕ́МИЙ, а, е. 1. Який не є частиною чого-небудь цілого. Київська держава в XII віці розпалася на окремі князівства (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 10); Чоловіки лежать на зеленій траві окремим гурточком, жінки згрупувалися окремо (Тют. Словник української мови в 11 томах