окремий

ОКРЕ́МИЙ, а, е.

1. Який не є частиною чого-небудь цілого.

Київська держава в XII віці розпалася на окремі князівства (Бажан, Наша.. Москва, 1951, 10);

Чоловіки лежать на зеленій траві окремим гурточком, жінки згрупувалися окремо (Тют., Вир, 1964, 397);

// Відділений, ізольований від інших.

Що сталося з ним, що він розлучився з братом і пішов на окреме помешкання? (Фр., VI, 1951, 245);

Маю чудесну кімнату на сонце, з видом на море, з окремим ходом і терасою (Коцюб., III, 1956, 406);

Оселився я в готелі. Це — досить великий будинок, розподілений поверхами, коридорами, стінами й дверима на окремі кімнати (Ю. Янов., II, 1958, 15);

// Спеціально призначений для чого-небудь.

Окремий фонд.

2. Один із ряду однорідних предметів, явищ і т. ін.; один із багатьох.

Чути уривки розмов, окремі фрази, вигуки (Вас., III, 1960, 212);

Ми знаємо ряд малюнків і офортів Шевченка, де.. відтворені окремі епізоди з історії Хмельницького і Хмельниччини (Рильський, III, 1956, 20);

// перев. мн. Деякі, не всі; поодинокі.

Окремі комедійні місця, розкидані по моїх картинах, завжди режисерував з величезною насолодою (Довж., І, 1958, 21);

Недалеко від комори переливається місячним полум’ям обмолочений стіжок, вітрець підіймає окремі соломинки і обзивається в них, мов зітхання сопілки (Стельмах, II, 1962, 153).

3. у знач. ім. окре́ме, мого, с. Те, що є складовою частиною, елементом чого-небудь загального.

Власне кажучи, таке широке бачення, явищ в їх русі, в зв’язках і перспективі, в єдності окремого і загального — це ж і є одна з найголовніших рис методу соціалістичного реалізму (Про багатство л-ри, 1959, 125).

4. військ. Який не входить до складу іншого військового з’єднання, маючи спеціальне призначення.

За півгодини я вже сидів у землянці окремого взводу пішої полкової розвідки і розмовляв з черговим (Багмут, Записки.., 1961, 3);

Частини Окремої кавбригади та дивізіону Реввійськради Першої Кінної.. до пізнього вечора стримували в нерівній боротьбі навалу.. ворожих військ (Гончар, II, 1959, 387).

5. рідко. Особливий, винятковий, незвичайний.

— А до Зоні, мамо, — тягнув син далі, — коли вже саме тепер зійшли ми на сестри, маю свій окремий жаль (Коб., II, 1956, 310).