омбудсмен
ОМБУДСМЕ́Н, ОМБУДСМА́Н, а, ч. і ж., юр.
Посадова особа у парламенті, яка наглядає за законністю дій державних органів та дотриманням прав і свобод громадян.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини, на відміну від правозахисника, не є громадським діячем, а займає регламентовану спеціальним законом України посаду. Омбудсмен несе особисту відповідальність за кожне слово і зобов'язаний суворо контролювати всі скарги і звертання, які надходять до його приймальні (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- омбудсмен — омбудсме́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- омбудсмен — [омбудзсмен] -на, м. (на) -нов'і/-в'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
- омбудсмен — -а, ч. Особа, яка контролює діяльність державної адміністрації та судових органів у дотриманні прав людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
- омбудсмен — Парламентський функціонер, покликаний стежити за дотриманням державними органами прав громадян (у Вел. Британії, скандинавських країнах, від 1998 в Україні). Універсальний словник-енциклопедія