омбудсмен

ОМБУДСМЕ́Н, ОМБУДСМА́Н, а, ч. і ж., юр.

Посадова особа у парламенті, яка наглядає за законністю дій державних органів та дотриманням прав і свобод громадян.

Уповноважений Верховної Ради з прав людини, на відміну від правозахисника, не є громадським діячем, а займає регламентовану спеціальним законом України посаду. Омбудсмен несе особисту відповідальність за кожне слово і зобов'язаний суворо контролювати всі скарги і звертання, які надходять до його приймальні (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. омбудсмен — омбудсме́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. омбудсмен — [омбудзсмен] -на, м. (на) -нов'і/-в'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  3. омбудсмен — -а, ч. Особа, яка контролює діяльність державної адміністрації та судових органів у дотриманні прав людини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. омбудсмен — Парламентський функціонер, покликаний стежити за дотриманням державними органами прав громадян (у Вел. Британії, скандинавських країнах, від 1998 в Україні). Універсальний словник-енциклопедія