1. Словник української мови у 20 томах

омріювати

ОМРІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОМРІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., кого, що.

1. Виношувати в думках; плекати мрію про кого-, що-небудь; вимрівати.

Ти омріював не раз любов – Дорогої, жданої дружини (А. Турчинська);

Омріяв образи і тему: Щодня трудився до зорі... І написав поет поему! Надрукував її в “Дніпрі” (С. Олійник).

2. Дуже чекати, сподіватися чого-небудь; прагнути до чого-небудь.

Цю землю вистраждали ми, Омріяли в думках, прикрили власними грудьми в нечуваних боях (І. Гончаренко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. омріювати — омрі́ювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. омріювати — [оумр’ійуватие] -йуйу, -йуйеиш Орфоепічний словник української мови
  3. омріювати — -юю, -юєш, недок., омріяти, -ію, -ієш, док., перех. 1》 Виношувати в думках; плекати мрію про кого-, що-небудь. 2》 Дуже чекати, сподіватися чого-небудь; прагнути до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. омріювати — ВИМРІ́ЮВАТИ (створювати в уяві, думках, мріях), ВИМРІВА́ТИ, ВИМА́РЮВАТИ, ОБМА́РЮВАТИ рідко; ОМРІ́ЮВАТИ (виношувати в думках). — Док.: ви́мріяти, ви́марити, обма́рити, омрі́яти. Її я вимріяв собі в ночах глухих безсонних... (В. Словник синонімів української мови
  5. омріювати — ОМРІ́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОМРІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док., перех. 1. Виношувати в думках; плекати мрію про кого-, що-небудь. Ти омріював не раз любов — Дорогої, жданої дружини (Турч., Земле моя.. Словник української мови в 11 томах