опечений

ОПЕ́ЧЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до опекти́.

Від бою, що утих, іще не охолола опечена вогнем, розтерзана земля (І. Гончаренко);

* Образно. – Не печи мене жінкою, бо я вже й так опечений... Я її ненавиджу, вона перевела мій вік молодий... (М. Коцюбинський);

// опе́чено, безос. пред.

* Образно. Було ж їй [Іспанії] зір опечено, щоб правді не дивилась; було їй злобно речено, щоб кров'ю затопилась (П. Тичина).

◇ (1) Як (мов, ні́би і т. ін.) опе́чений (рідше обпе́чений):

а) дуже збуджений, сердитий, переляканий і т. ін.

Сагайдачний, як опечений, забігав по кімнаті (З. Тулуб);

В цій контратаці бійці мали славну перемогу... Німці бігли од них як опечені (О. Довженко);

б) (зі сл. схопи́тися, ско́чити і т. ін.) швидко, різко, несподівано, відразу і т. ін.

Мірошник, як опечений, скочив з канапи (І. Нечуй-Левицький);

Прокидаюсь од чийогось доброго штурхана. Як опечений, схоплююсь і спочатку нічого не розумію (П. Колесник);

Він перший і побачив [коваля] у вікно. Схопився, як опечений, .. боязко подався лавою поза столом (А. Головко);

Друцький, як опечений, схопився на ноги. Перед ним стояло якесь страховисько (А. Кащенко);

Раїса, мов опечена, скочила з постелі й застукала в вікно (М. Коцюбинський);

Він схопивсь, ніби опечений, протер очі, позіхнув і пішов вмиватись (І. Нечуй-Левицький);

Графиня шарпнулась, наче опечена. Вона ще не розуміла, в чому річ (О. Донченко);

Його жінка, як обпечена, схопилася з місця (Панас Мирний);

Мов кропиво́ю попе́чений.

Гава, під впливом тих слів, мов кропивою попечений, і собі ж схопився на рівні ноги (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me