опечений

ОПЕ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до опекти́.

Від бою, що утих, іще не охолола опечена вогнем, розтерзана земля (Гонч., Вибр., 1959, 176);

*Образно. — Не печи мене жінкою, бо я вже й так опечений… Я її ненавиджу, вона перевела мій вік молодий… (Коцюб., І, 1955, 49);

// опе́чено, безос. присудк. сл.

*Образно. Було ж їй [Іспанії] зір опечено, щоб правді не дивилась; було їй злобно речено, щоб кров’ю затопилась (Тич., І, 1957, 283).

Як (мов, ні́би і т. ін.) опе́чений — дуже швидко, різко.

Мірошник, як опечений, скочив з канапи (Н.-Лев., II, 1956, 55);

Сагайдачний, як опечений, забігав по кімнаті (Тулуб, Людолови, II, 1957, 306);

Він перший і побачив [коваля] у вікно. Схопився, як опечений, .. боязко подався лавою поза столом і біля скрині сів на лаві тихенько (Головко, II, 1957, 206);

Графиня шарпнулась, наче опечена (Донч., III, 1956, 64).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опечений — опе́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. опечений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до опекти. || опечено, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опечений — ОПЕ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до опекти́. Від бою, що утих, іще не охолола опечена вогнем, розтерзана земля (І. Гончаренко); * Образно. – Не печи мене жінкою, бо я вже й так опечений... Я її ненавиджу, вона перевела мій вік молодий... (М. Словник української мови у 20 томах
  4. опечений — як (мов, ні́би і т. ін.) опе́чений (рідше обпе́чений). 1. Дуже збуджений, сердитий, переляканий і т. ін. Сагайдачний, як опечений, забігав по кімнаті (З. Тулуб); В цій контратаці бійці мали славну перемогу... Німці бігли од них як опечені (О. Довженко). Фразеологічний словник української мови
  5. опечений — Обпе́чений і опе́чений, -на, -не опе́чений і обпе́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)