опиратися

ОПИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОПЕ́РТИСЯ, опру́ся, опре́шся; мин. ч. опе́рся, лася, лося; док.

1. на кого – що, об кого – що. Те саме, що обпира́тися¹.

Біля возів ідуть чумаки, на пужално опираючись (М. Коцюбинський);

Поплескав юнака він по плечі рукою ніжно. Усадив його на камінь, сам же на стіну оперся (П. Тичина);

Щур, зціпляючи зуби, мовчки опирався босими ногами об мостину, немов його тягнули до ополонки (С. Васильченко);

Він оперся ліктем об локітник канапи й насилу підвів своє важке, сите тіло (І. Нечуй-Левицький).

2. на що, на чому, перен. Ґрунтуватися, базуватися на чому-небудь; мати основою щось (про переконання, докази, дії і т. ін.).

Кожна робота, як кожна будова, буде лише тоді тривкою, коли опирається на ґрунті й сильнім фундаменті (Н. Кобринська);

Опираючись на свою філософію, Волос не переставав потихеньку скуповувати землю довкола свого хутора (П. Панч);

// на кого – що. Мати підтримку в кому-, чому-небудь.

– Да на кого ти [гетьман] опираєшся, коли б ти тілько відав! Диявол давно вже одлучив од тебе вірнії душі! (П. Куліш);

[Терень:] Старик сердиться, бо сам розуміє свої помилки. Хотів опертись на молодших викладачів, але ті з нами (І. Микитенко).

3. кому, чому. Чинити опір, протидіяти кому-, чому-небудь; боротися з кимсь, чимсь.

Стефан здвигав раменами, перечив мовчки головою, опирався спокусі (С. Ковалів);

Хтось із захоплених в полон, мабуть, почав опиратися німцям (Л. Смілянський);

З орлами я не думаю дружити, Та я опрусь гниючому болоту; Щоб через нього й другим шлях мостити – На те віддам свій труд, свою охоту (І. Франко);

Як заглянула до садочка й усвідомила собі, що залишає його у повній пишноті, а в січні стирчатиме тільки сухе бадилля з-під снігу, не могла опертися болючому почуттю, що стисло серце (Ірина Вільде).

◇ (1) Опира́тися на штики́ – те саме, що Трима́тися на штика́х (див. трима́тися).