опиратися

ГРУНТУВА́ТИСЯ (на чому — мати щось за основу), БАЗУВА́ТИСЯ на чому, ОПИРА́ТИСЯ на що, на чому, ТРИМА́ТИСЯ на чому, ДЕРЖА́ТИСЯ на чому; ВИХО́ДИТИ (з чого — мати що-небудь вихідним пунктом). (Марков:) Моя доповідь ґрунтуватиметься на свідченнях кришталево чесних людей (В. Собко); — Всі особисті стосунки базуються передусім на біологічних потребах, а потім на звичці й традиції (В. Підмогильний); Опираючись на свою філософію, Волос не переставав потихеньку скуповувати землю довкола свого хутора (П. Панч); В кінці дев'ятнадцятого і на початку двадцятого віків не можна триматись на політиці середньовіччя (М. Стельмах); — На чім держиться Запорожжя, як не на давніх, предковічних звичаях (П. Куліш); — Начальником цього будівництва призначено інженера Саїда Алі Мухтарова. З цього й мусимо виходити (І. Ле).

ОБПИРА́ТИСЯ (ОПИРАТИСЯ) на що, об що (прихилятися до чого-небудь, переносячи на нього частину ваги свого тіла), СПИРА́ТИСЯ, УПИРА́ТИСЯ (ВПИРА́ТИСЯ) в що, ПІДПИРА́ТИСЯ чим рідше і на що, ЗЛЯГА́ТИ на що. — Док.: обпе́ртися (обіпе́ртися) (опе́ртися), спе́ртися, зіпе́ртися, упе́ртися (впе́ртися), підпе́ртися, злягти́. Рибалки тягли кодоли, ступаючи на кілька ступнів задом уперед і з усієї сили обпираючись станом об дерев'яні лями (І. Нечуй-Левицький); Спочинь! На заступ вірний обіпрись і слухай, і дивись, і не дивуйся (М. Рильський); Один із них був уже старий, ішов поволі, опираючись на палиці (І. Франко); Годі вже читати; і він сперся вже на спинку свого крісла (Г. Хоткевич); Двоє молодих хлопців упираються в дно ріки довгими й товстими жердинами (О. Донченко); Партицький жужмом одсовує від себе купу газет, злягає ліктями на стіл (П. Колесник).

ПРОТИ́ВИТИСЯ кому, чому (чинити опір), ОПИРА́ТИСЯ, ПРОТИСТОЯ́ТИ, ОПИНА́ТИСЯ без додатка, розм., НОРОВИ́ТИСЯ без додатка, розм., СУПЕРЕЧА́ТИСЯ заст. Оксана згадує в листі до мене, що ти противишся.. її подорожі до Києва (Леся Українка); Стефан здвигав раменами, перечив мовчки головою, опирався спокусі (С. Ковалів); Мені важко протистояти велетенській повені думок і почуттів, які затоплюють мене, коли йдеться про нове мистецтво (О. Довженко); Василь зразу опинався, але жінчині докази таки почали промовляти до його розуму (І. Франко); — Я нікого не силую, ми всі добровольці, але коли вже хто встав під наш прапор, то не норовись (О. Гончар); (Маруся:) Бог один бачить, що ти робиш з моїм серцем! Не маю сили суперечатися твоїй волі... (М. Кропивницький).

УПИРА́ТИСЯ (ВПИРА́ТИСЯ) (виявляти упертість, уперто не робити чогось, наполягати на своєму), ОПИРА́ТИСЯ, ОПИНА́ТИСЯ, ЗАТИНА́ТИСЯ, ПРУЧА́ТИСЯ, НОРОВИ́ТИСЯ розм., КОМИЗИТИСЯ розм., ЄРЕПЕ́НИТИСЯ розм., КОРО́ДИ́ТИСЯ розм., ЛАМА́ТИСЯ розм., КОЦЮ́БИТИСЯ фам., ОТЯГА́ТИСЯ (ОТЯ́ГУВАТИСЯ) діал., БАСКАЛИ́ЧИТИСЯ діал., КОБЕНИ́ТИСЯ діал. — Док.: упе́ртися (впе́ртися), опе́ртися, затя́тися, затнутися, знорови́тися, закомизитися, заєрепе́нитися, забаскали́читися, наповра́титися діал. Асик упирався, як залиганий бичок, але йшов слідом (Ю. Збанацький); Стефан здвигав раменами, перечив мовчки головою, опирався спокусі (С. Ковалів); Ще й комизиться! Ще й опинається! (І. Нечуй-Левицький); Уляна затялася, що не поїде без Катрі (В. Кучер); — Це твоя кімната. Перевозь і родину, — мовила Груня. — І не пручайся (Я. Баш); — От і не відчеплюся, ніяк не відчеплюся, — нахабніє голос Гервасія. — Чого ще тобі комизитись? (М. Стельмах); — Ти не єрепенься, хлопче! Ми з тобою, здається, з першого дня умовились: слухати мене, як батька (І. Цюпа); (Тетяна:) Та нуте лиш перестаньте кородиться; випийте кубочок меду (І. Котляревський); — Ну-ну, чого б я ото коцюбився? (Ю. Шовкопляс); — Ні, йдіть ви, куме Семене, — отягався Сафат,.. бо боявся бога Стрибога (Ю. Мартич); — То ти вже приходь, Прохоровичу, перестань ото кобениться (І. Ле); — Як не збивав (бабу — їхати до сестри) — нічого не вийшло. Наповратилась, і хоч ти їй що (С. Олійник).