оповіщати
ОПОВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПОВІСТИ́ТИ, і́щу, істи́ш, док.
1. кого про що і без прям. дод. Інформувати кого-небудь про щось; повідомляти.
Тихович саме тоді оповіщав примаря про знайдену філоксеру (М. Коцюбинський);
Телефони з степу оповіщали, що від греблі не лишилося й сліду (Іван Ле);
Килина прийшла й оповістила, що в гульбищі стіл накритий і самовар вже готовий (І. Нечуй-Левицький);
// Подавати звістку про що-небудь.
То був зимовий день, коли гудки тривожні Про смерть проводиря оповістили всіх (М. Рильський).
2. що. Публічно заявляти про що-небудь; оголошувати всім або багатьом про щось.
З ранку сього щасливого задля католиків дня якісь полупанки .. роз'їжджали геть по околиці з сурмачами і оповіщали народові, що сьогодні .. князь Четвертинський прийма святу католицьку віру (О. Стороженко);
– Завтра йдемо всі до лісу.., – оповістив учитель (С. Ковалів).
3. тільки док., що. Розповісти, усно викласти щось кому-небудь.
– Еге, пустив! Еге, сам! – озвавсь Антосьо, – добре пустив! – І оповістив все, як діялось (А. Свидницький).
4. кого, ким, діал. Проголошувати, називати когось ким-небудь.
На чолі .. гуртка стояв тепер Грицько; оповістивши себе перед школярами Тарасом Бульбою, .. він намагався й у всьому товаристві завести козацькі порядки та звичаї (С. Васильченко).
Значення в інших словниках
- оповіщати — оповіща́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- оповіщати — Оповіща́ти. Сповіщати, казати. Її чоловік уходив до хати й оповіщав тучу надворі, вказуючи на страшну хмару, що насувала, та напоминав, щоб зганяти з поля худобу, дріб і все інше рухливе, щоб, не дай господи, туча не збила, шкоди не зробила... Українська літературна мова на Буковині
- оповіщати — ПОВІДОМЛЯТИ, сповіщати, інформувати, доводити до відома, р. ознаймляти, ур. благовістити, з. повішати; (ким) проголошувати; п! ОГОЛОШУВАТИ! Словник синонімів Караванського
- оповіщати — див. повідомляти Словник синонімів Вусика
- оповіщати — -аю, -аєш, недок., оповістити, -іщу, -істиш, док., перех. 1》 Інформувати кого-небудь про щось; повідомляти. || Подавати звістку про що-небудь. 2》 Публічно заявляти про що-небудь; оголошувати всім чи багатьом про щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оповіщати — ОГОЛО́ШУВАТИ (доводити що-небудь до загального відома, письмово чи усно), ОПОВІЩА́ТИ, ОБНАРО́ДУВАТИ (перев. у пресі); ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ВИДАВА́ТИ зі сл. наказ, розпорядження і т. ін. (перев. офіційно); ОБ'ЯВЛЯ́ТИ рідше, АНОНСУВА́ТИ рідше, ОГЛАША́ТИ заст. Словник синонімів української мови
- оповіщати — Оповіща́ти, -ща́ю, -ща́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- оповіщати — ОПОВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПОВІСТИ́ТИ, і́щу, істи́ш, док., перех. 1. Інформувати кого-небудь про щось; повідомляти. Тихович саме тоді оповіщав примаря про знайдену філоксеру (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- оповіщати — Оповіща́ти, -ща́ю, -єш сов. в. оповісти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Объявлять, объявить, извѣщать, извѣстить, разсказывать, разсказать. Грин. III. 274. Оповіщає ціну за роботу. Левиц. І. 106. Ісус Христос своє слово оповістив усім людям. Словник української мови Грінченка