1. Словник української мови в 11 томах

оповіщати

ОПОВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПОВІСТИ́ТИ, і́щу, істи́ш, док., перех.

1. Інформувати кого-небудь про щось; повідомляти.

Тихович саме тоді оповіщав примаря про знайдену філоксеру (Коцюб., І, 1955, 213);

Телефони з степу оповіщали, що від греблі не лишилося й сліду (Ле, Міжгір’я, 1953, 281);

Килина прийшла й оповістила, що в гульбищі стіл накритий і самовар вже готовий (Н.-Лев., III, 1956, 219);

// Подавати звістку про що-небудь.

То був зимовий день, коли гудки тривожні Про смерть проводиря оповістили всіх (Рильський, II, 1960, 14).

2. Публічно заявляти про що-небудь; оголошувати всім або багатьом про щось.

З ранку сього щасливого задля католиків дня якісь полупанки.. роз’їжджали геть по околиці з сурмачами і оповіщали народові, що сьогодні.. князь Четвертинський прийма святу католицьку віру (Стор., І, 1957, 370);

// Доводити до відома всіх або багатьох.

У першому наказі начальник гарнізону Микола Щорс оповіщає населення міста, що.. вся влада в місті належить Ревкому (Скл., Легенд. начдив, 1957, 60);

— Завтра йдемо всі до лісу.., — оповістив учитель (Ков., Світ.., 1960, 109).

3. тільки док. Розповісти, усно викласти щось кому-небудь.

— Еге, пустив! Еге, сам! — озвавсь Антосьо, — добре пустив! — І оповістив все, як діялось (Свидн., Люборацькі, 1955, 99).

4. ким, діал. Проголошувати, називати когось ким-небудь.

На чолі.. гуртка стояв тепер Грицько; оповістивши себе перед школярами Тарасом Бульбою,.. він намагався й у всьому товаристві завести козацькі порядки та звичаї (Вас., І, 1959, 150).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оповіщати — оповіща́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. оповіщати — Оповіща́ти. Сповіщати, казати. Її чоловік уходив до хати й оповіщав тучу надворі, вказуючи на страшну хмару, що насувала, та напоминав, щоб зганяти з поля худобу, дріб і все інше рухливе, щоб, не дай господи, туча не збила, шкоди не зробила... Українська літературна мова на Буковині
  3. оповіщати — ПОВІДОМЛЯТИ, сповіщати, інформувати, доводити до відома, р. ознаймляти, ур. благовістити, з. повішати; (ким) проголошувати; п! ОГОЛОШУВАТИ! Словник синонімів Караванського
  4. оповіщати — див. повідомляти Словник синонімів Вусика
  5. оповіщати — -аю, -аєш, недок., оповістити, -іщу, -істиш, док., перех. 1》 Інформувати кого-небудь про щось; повідомляти. || Подавати звістку про що-небудь. 2》 Публічно заявляти про що-небудь; оголошувати всім чи багатьом про щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. оповіщати — ОПОВІЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПОВІСТИ́ТИ, і́щу, істи́ш, док. 1. кого про що і без прям. дод. Інформувати кого-небудь про щось; повідомляти. Тихович саме тоді оповіщав примаря про знайдену філоксеру (М. Словник української мови у 20 томах
  7. оповіщати — ОГОЛО́ШУВАТИ (доводити що-небудь до загального відома, письмово чи усно), ОПОВІЩА́ТИ, ОБНАРО́ДУВАТИ (перев. у пресі); ПРОГОЛО́ШУВАТИ, ВИДАВА́ТИ зі сл. наказ, розпорядження і т. ін. (перев. офіційно); ОБ'ЯВЛЯ́ТИ рідше, АНОНСУВА́ТИ рідше, ОГЛАША́ТИ заст. Словник синонімів української мови
  8. оповіщати — Оповіща́ти, -ща́ю, -ща́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. оповіщати — Оповіща́ти, -ща́ю, -єш сов. в. оповісти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Объявлять, объявить, извѣщать, извѣстить, разсказывать, разсказать. Грин. III. 274. Оповіщає ціну за роботу. Левиц. І. 106. Ісус Христос своє слово оповістив усім людям. Словник української мови Грінченка