опозиція

ОПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж.

1. Протидія, опір кому-, чому-небудь; протиставлення своїх поглядів, дій або своєї політики іншим поглядам, діям або політиці.

Я дуже рада, що мій план повороту через Грецію не зустрів опозиції у вас, а я чогось боялась, що зустріне (Леся Українка);

Більшовицька ідеологічна машина намагалась знищити будь-які відомості про сам факт існування національної опозиції (з наук. літ.).

2. Загальна назва партій, груп, які виступають проти правлячої партії, групи або проти політики уряду, а також парламентські фракції цих партій.

В результаті рішучої боротьби з боярською опозицією Роман зміцнив свою владу всередині князівства і висунувся в число найсильніших князів на Русі (з наук. літ.);

Узгоджений проект необхідно обговорити на окремих засіданнях опозиції та більшості, щоб Верховною Радою ця заява була прийнята кваліфікованою більшістю (з публіц. літ.);

// Група, угруповання в складі однієї партії, що виступає проти поглядів, дій, політики її керівництва.

З перших президентських виборів українська політична еліта почала розвалюватися. Вузькопартійні та вождівські амбіції не дозволили учасникам доленосної кампанії домовитись між собою і, якщо не виграти вибори, то вибороти собі в очах нації визнання і підтримку, які має мудра й перспективна опозиція (Д. Павличко).

3. астр. Положення небесного тіла в частині неба, протилежній Сонцю.

Опозиції планет можливі лише для так званих верхніх планет – Марса, Юпітера та ін. (з наук. літ.).

4. лінгв. Протиставлення двох чи кількох однорідних мовних одиниць для виявлення відмінностей, напр. фонологічна опозиція фонем и й і в словах кіт та кит.

Опозиції бувають одномірні і багатомірні, пропорційні та ізольовані (з наук. літ.).

5. У шаховій грі – позиція королів, коли вони протистоять один одному через одне поле шахової дошки.

Опозиція звичайно буває невигідна тій стороні, яка повинна робити хід (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опозиція — опози́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. опозиція — Спосіб протиставлення одних політичних поглядів, ідей, дій іншим політичним поглядам, діям. Опозиція у політиці може здійснюватися на різних рівнях політичного панування, у різних видах державної і партійної влади,усередині кожної з них. англ. Словник із соціальної роботи
  3. опозиція — ОПОЗИЦІЯ – АПОЗИЦІЯ Опозиція, -ї, ор. -єю. Протидія, опір комусь, чомусь; протиставлення своїх поглядів, дій, своєї політики іншим поглядам, діям, політиці тощо. Апозиція. 1. лінгв. Прикладка. Літературне слововживання
  4. опозиція — Протидія, заперечення, незгода, протиборство, опір; (таємна) підводна течія; (хто) ЗБ. опоненти. Словник синонімів Караванського
  5. опозиція — див. опір Словник синонімів Вусика
  6. опозиція — -ї, ж. 1》 Протидія, опір кому-, чому-небудь; протиставлення своїх поглядів, дій або своєї політики іншим поглядам, діям або політиці. Бути в опозиції. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. опозиція — Протистава, спротив, суперечка, переча, протиборство Словник чужослів Павло Штепа
  8. опозиція — опози́ція (від лат. opposition – протиставлення) 1. Опір, протидія, протиставлення однієї політики, одних поглядів іншій політиці, іншим поглядам. 2. Угруповання в політичній партії, яке виступає проти загального курсу партії. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. опозиція — Політичне угруповання, яке протистоїть правлячій групі чи урядові, а також особи, які дотримуються політичних поглядів, протилежних поглядам правлячих угруповань; парламентську о. складають партії, що на виборах опинилися у меншості й не входять до складу уряду, але засідають у парламенті. Універсальний словник-енциклопедія
  10. опозиція — ОПОЗИ́ЦІЯ (протидія, опір кому-, чому-небудь; протиставлення своїх поглядів, дій іншим поглядам, діям і т. ін.), ФРО́НДА книжн., ФРОНДЕ́РСТВО книжн. Посіпаки стежили, щоб накази (князя) виконувалися без опозиції (Г. Хоткевич). Словник синонімів української мови
  11. опозиція — Опози́ція, -ції, -цією; -зи́ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. опозиція — ОПОЗИ́ЦІЯ, ї, ж. 1. Протидія, опір кому-, чому-небудь; протиставлення своїх поглядів, дій або своєї політики іншим поглядам, діям або політиці. Я дуже рада, що мій план повороту через Грецію не зустрів опозиції у вас, а я чогось боялась, що зустріне (Л. Словник української мови в 11 томах
  13. опозиція — рос. оппозиция протиставлення, опір, протистояння щодо певної лінії, дій або у ставленні до соціальної групи. Eкономічна енциклопедія