опускатися

ОПУСКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОПУСТИ́ТИСЯ, опущу́ся, опу́стишся, док.

1. Переміщуватися нижче, спускатися донизу.

Петрову тінь мов хто укопав серед хати, – стоїть вона, то підскакує вгору, то опускається вниз (Панас Мирний);

Феофано лежала, дивилась на місяць, що опускався все нижче й нижче до моря, і мріяла (С. Скляренко);

* Образно. Чим нижче опускався Василь по драбині посад, тим гіркіше пив (Ю. Мушкетик);

// Знижуючись, сідати на що-небудь (про птахів і т. ін.).

Ціла хмара горобців опустилась на коноплі (В. Гжицький);

// Знижуючись, осідати на що-небудь (про пил, сніг і т. ін.).

Курява якийсь час крутилась .. в .. промінні, а далі .. почала тихо опускатись на чорну тінь від церковці (М. Коцюбинський);

Ось на цей зруб пелюстками ромашки опускається метелиця (М. Стельмах);

// на що і без дод. Сідати або лягати на що-небудь (про людей).

Під час коротких привалів, коли бійці опускались на холодне каміння, Воронцов не сідав, а весь час походжав між ними (О. Гончар);

Опустивсь Любораченко на кріселко, і сам не знає, що з ним діється (А. Свидницький);

// Переміщуватися вниз, лягаючи на що-небудь.

Він ніколи не бачив, щоб дорослі плакали з голоду .. Рука його мимохіть опустилась на торбинку з хлібом (М. Коцюбинський);

Весла опустилися на воду, шлюпка полетіла до естакади (Ю. Яновський);

// Схилятися, пригинатися донизу.

Її повіки злегка тремтять, голова опускається нижче (М. Коцюбинський);

Три молоді пружні гілки і на них десяток яблук опускалися до самої землі (І. Сенченко);

Знов офіцер подав команду, – і опустились дула вниз (В. Сосюра);

// Звисати, спадати донизу.

Це був середнього зросту чолов'яга.., важкий, огрядний, з сивими вусами, кінчики яких опускалися нижче підборіддя (М. Руденко);

Шаблюка висить.., Опустившись на боки коня (П. Грабовський);

// Обвисати, слабнучи, втрачаючи пружність (про тіло, частини обличчя людини).

Болісно кривиться дід, в нього нижче опускаються щоки, і тільки тепер видно, як багато зморшок наснували на його обличчі роки (М. Стельмах);

[Люцій (підходить до Нартала, що якось весь опустився, немов умерлий на хресті):] Здається, він зомлів. Хто має воду? (Леся Українка).

2. в що. Входити, поринати, занурюватися і т. ін. в що-небудь.

Я бачу, як камінець опускається щораз нижче й нижче в глибінь моря (Ю. Яновський);

Як до шахти опускався, З білим світом розставався (М. Упеник);

Русалка опустилася в воду по плечі і .. дивиться вгору на батька (Леся Українка);

* Образно. Пора й перестати [плакати], бо є кінець сльозам..: голос хрипне, сльози сохнуть, опускаються в серце, на дно душі (Панас Мирний);

Залишаючись наодинці, він, мов водолаз, відразу опускався на дно спогадів, віддавався на повну владу болючих переживань (Ю. Збанацький);

// розм. Сходити куди-небудь униз.

Оминаючи людей, Терентій .. опускається в яруги, що накриваються на ніч м'якою рядниною туману (М. Стельмах);

Мерзлякувато пересмикуючи плечима, Гайдай опустився в машинний відділ (О. Донченко).

3. Падати, звалюватися звідки-небудь.

Жовтий лист, зірвавшись з гілки, тихо опускається додолу, крутячись, мов метелик (Панас Мирний);

Снаряди в маєтку падали й падали, із співом опускаючись з висоти (О. Гончар);

// Бити, ударяти по чому-небудь.

Летить зверху тяжкий батьківський кулак і з сердитим криком опускається на спину переляканої дитини (М. Коцюбинський);

Шабля, як блискавиця, опускалася раз по раз .. на голови ворогів (І. Цюпа).

4. перен. Насуваючись, охоплювати, окутувати собою що-небудь (про темряву, туман і т. ін.).

Мороз опускався над містом важким туманом (В. Собко);

Згори на верховіття лісу опускався сизий присмерк (М. Стельмах);

Ніч опустилась на землю непомітно, і в лісі стало зовсім темно (Ю. Збанацький).

5. перен. Втрачати колишню працездатність, енергію, охайність і т. ін.

Ти хочеш знати про П'ятницького .. Якось він опустився, ходить часто брудним, нічого не читає (М. Коцюбинський);

Хотів [Коропов] спитати, як йому живеться без Любки, але глянув на його заросле обличчя і зрозумів: опускається, дряхліє Гопченко (В. Земляк);

За три роки важкого життя з Фросиною Семен Коляда дуже змінився. Опустився, міг тижнями не голитись (М. Зарудний);

// рідко. Ставати занедбаним, занехаяним.

Через рік – веселе колись місце опустилося, заглухло (Панас Мирний).

(1) Опуска́тися / опусти́тися навпо́чіпки – присідати навпочіпки.

Він .. повернувся до шляху спиною і опустився навпочіпки на своїй латці (П. Панч);

(2) Опуска́тися (става́ти, схиля́тися, устава́ти, преклоня́ти і т. ін.) / опусти́тися (ста́ти, схили́тися, уста́ти, преклони́ти, упа́сти і т. ін.) на колі́на (навко́лішки) <�Схиля́ти / схили́ти колі́на>:

а) ставати на коліна.

Охає [Данило] і .. опускається на коліна (М. Стельмах);

– Господи всемогутній! – у святобливому захваті промовив Штепан, стаючи навколішки. – Прости мене, грішного, що часом я сумнівався в Твоєму існуванні... (О. Авраменко, В. Авраменко);

Він схилився на коліно й уважно помацав замочок (Б. Антоненко-Давидович);

Чернець схилив коліна, звів очі до неба і став молитися (Н. Рибак);

Ігор перед єпископом преклонив коліно (В. Малик);

б) (перед ким – чим і без дод., перен.) благати, просити.

[Марійка:] А може, ти попросив би пана Шльому [Василь:] Я перед юхманом ставати на коліна не буду! (І. Чендей);

Не знаю, чого в мені знялась ця злість. Мав я на собі одежу магнатську, то правда, але й обдертий, споневірений, я теж не падав на коліна й не просив ласки, хоч був, як билина в полі засніженому (Г. Пагутяк);

в) (перед ким – чим, перен.) підкорятися, визнаючи чиюсь владу над собою.

Я [Бог] для Себе зоставив сім тисяч мужів, що перед Ваалом колін не схилили (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Павло добре знає матір, і своїх односельчан. Вони не стануть перед ворогом на коліна (В. Кучер);

г) (перед ким – чим, перен.) з пошаною ставитися до кого-, чого-небудь, схилятися перед ким-, чим-небудь.

Христа прославляє Всяка твар і величає. Перед ним коліна Кожна душа вірна преклоняє (колядка);

Ці майстри теж були (як Шостак і Примаченко) на виставці в Парижі у 20-х роках, і теж перед їхніми роботами падала на коліна Європа (І. Жиленко).