опускати

ОПУСКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОПУСТИ́ТИ, ущу́, у́стиш, док.

1. кого, що. Переміщувати нижче, донизу.

Погиба опускає газету і не знає, чи шматувати її, чи повернути сотникові (М. Стельмах);

Жменяків син зупинився біля колодязя. Виліз на цямриння і почав опускати важке дубове відро (М. Томчаній);

Він змерз одразу, безсило опустив бартку і посунувся далі (М. Коцюбинський);

Надівши шолом, Данило опустив забороло і підняв руку (А. Хижняк);

Матроси подали швартові, опустили пологий трап, натовп зустрічаючих повалив до корабля (В. Кучер);

Якщо альпініст зривається зі стіни, його на страховці опускають до першої ж надійної опори (із журн.);

// Схиляти, звішувати донизу.

Пес .. знову завив. Він вив якось особливо тоскно, підводив лохмату морду, опускав її аж до землі .. і знову вив (Г. Епік);

І другу я березу тут побачив, Що серед моря зелені нової .. Стояла, опустивши довгі віти (М. Рильський);

Селом запахло – опустив Дорош голову, та Оксен помітив сльози, які блиснули під окулярами (Григорій Тютюнник);

// на що. Спускаючи вниз, класти, ставити на що-небудь.

Чужий дядько віддер його руки від полудрабка, підтяг за них Василька догори і опустив на гарячий порох (П. Панч);

Богдановський опустив голову на руки й замислився (О. Довженко);

Лариса .. стомлено опустила руки на м'які підлокітники (М. Руденко).

2. що куди, у що. Укладати, поміщати і т. ін. щось куди-небудь, всередину чогось.

Коли ж що-небудь – весла чи руку – опустиш в воду, то вони стають срібними (М. Коцюбинський);

Марина взяла яблуньку-саджанець, опустила в ямку (А. Головко);

Антон опустив листа в поштову скриньку (Д. Ткач);

// Посилати, направляти, спрямовувати щось куди-небудь, у що-небудь.

Дівчина знай опускала туди [у фартушину] то одну, то другу руку, витягала квіточку по квіточці (Панас Мирний);

Мишуня боявся, опускаючи ногу в темряву й намацуючи щабель, що наступить на голову передньому (Ю. Яновський).

3. кого, що на що і без дод. Пускаючи, скидати вниз.

Радянські авіатори .. з важким гуркотом опускали бомби на воєнні цехи (О. Гончар);

* Образно. Христя почала перебирати своє життя. Що воно?.. Ціла вервечка випадків, котрі піднімали її угору на те, щоб опустити сторч головою (Панас Мирний).

4. кого, що, діал. Залишати, покидати.

Коли ж ми вернули з його [батькового] похорону, .. заблагала [мати], щоб я не опускав її ніколи (О. Кобилянська);

З легким серцем опускав він шкільні мури, легко ступав .. перед себе (С. Ковалів);

Сон опустив його зовсім. Обертався з одного боку на другий (Л. Мартович).

5. перен., жарг. Принижувати, збезчещувати.

Ґвалтівників “на зоні” не вважають за людей, їх опускають у перші ж дні перебування у камері (з газ.).

◇ Ві́шати (хню́пити, опуска́ти) / пові́сити (похню́пити, опусти́ти) но́са (ніс [на кві́нту], рідко ву́ха) див. ві́шати;

(1) Опусти́ти носи́ (д) див. ві́шати;

(2) Опусти́ти / опуска́ти ву́ха:

а) впасти у відчай, засмутитися, зневіритися і т. ін. від почуття.

– Так і сказав.., неначе вистрелив .. Я й вуха опустив, – сказав Добриловський (І. Нечуй-Левицький);

– Погомони ще з моїм старим.. Наполохали, смирним став, опустив вуха, як лопух на дощ (Я. Стецюк);

б) зів'янути через брак вологи (про рослини).

Дощу нема, все вуха опустило (з газ.);

(3) Опусти́ти / опуска́ти го́лову – зажуритися, втратити радість, добрий настрій.

Він [Микола] пішов додому, не промовивши ні одного слова, ходив цілий день, опустивши голову (І. Нечуй-Левицький);

Младен схуд, почорнів і почав на виду у всіх сивіти. Гайдуки ходили опустивши голови (В. Малик);

(4) Опусти́ти / опуска́ти кри́ла – втратити впевненість у собі, засумніватися, примиритися з чимсь або стати пасивним, бездіяльним, зневірившись у своїх силах.

– А ти був крила опустив: не журися, козаче, отаманом будеш (Ю. Збанацький);

Синіє день, як пізні капусти. Приходив дощ, а потім було зимно. Біднесенький мій ліс! – він крила опустив. Нема грибів, хоч би який мізинок (Л. Костенко);

(5) Опусти́ти (спусти́ти, поту́пити, поста́вити, встроми́ти, ври́ти і т. ін.) / опуска́ти (спуска́ти, ста́вити, встромля́ти, врива́ти і т. ін.) о́чі (по́гляд, зір і т. ін.) [в зе́млю (додо́лу)] – подивитися вниз, перев. знітившись від сорому, незручності, збентеження і т. ін.

Не звів очей шинкар з Чайченка, – аж той сам схаменувся, сам його погляд на собі почув, – тоді шинкар очі в землю врив (Марко Вовчок);

Устромила очі в землю і слова не промовить (Сл. Б. Грінченка);

Глянув цар на сестер, питає, а вони дрижать, неначе трясця їх трясе, устромили очі в землю і слова не промовлять (О. Стороженко);

Тетяна раптово зчервоніла й поставила очі в землю (С. Васильченко);

Він замовк, потупив очі в землю (Панас Мирний);

Стояв [Андрій], потупивши очі в землю (О. Довженко);

Стояла [Леся], підійшовши під благословеніє, хороша да прехороша! Іще трошки засоромилась перед поважним гостем, то й очиці спустила в землю, а на виду аж сіяє (П. Куліш);

Титар .. легенько сварився пальцем на дівчат. Дівчата соромливо спускали очі додолу (І. Нечуй-Левицький);

Вже очі ті, що так були привикли Спускати погляд, тихі сльози лити, Тепер метають іскри, блискавиці (Леся Українка);

Вона спинила очі на Алі, відтак спустила повіки і пішла далі (М. Коцюбинський);

Умовила хвора, і черниця тихо Сиділа, очі в землю опустивши... (Леся Українка);

– Сьогодні до одної [дівчини] ходять, а завтра до другої. – Я до одної ходжу, – сказав я й опустив зір (Є. Гуцало);

(6) Опусти́ти / опуска́ти ру́ки – стати бездіяльним, байдужим до всього; збайдужіти.

З натури нечепурна, неохайна, Олександра зовсім опустила руки (М. Коцюбинський);

Молода вдова лишилась сама з двома дрібними дітьми. Та не опустила рук вона (І. Франко);

Глянути правді у вічі, сказати самим собі хай навіть і гостре слово правди не означає опустити руки (В. Козаченко);

Не з тих був [чоловік], що, зазнавши поразки, опускали руки (А. Головко);

// розгубитися.

От як оддали [сина в москалі], то я вже зовсім і руки опустила, не знаю, що робить і що почать (Нар. опов.);

Вона .. вмовляє себе не опускати руки, не панікувати... (М. Слабошпицький);

// втратити інтерес до чого-небудь, віру в щось; засмутитися, зневіритися.

– Виходить, моя дисертація не годиться? – О, вже й руки опустив. Заспокойся. Нічим вона не гірша за інші (із журн.);

Опусти́ти ла́пки.

– Ти гадаєш, що гетьман уже й лапки опустив? (П. Панч).