оригінальний

ОРИГІНА́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який не є копією або підробкою чого-небудь; справжній, автентичний.

В день вінчання надіслала [пані Бровко] молодій парі коштовну, хоч трошки вже надщерблену, оригінальну японську вазу (Ірина Вільде);

// Створений самостійно, без наслідування відомих зразків.

Глибоке знання народного побуту, усної народної творчості, мови, визначний художній талант допомогли Гребінці створити оригінальні зразки української байки (з наук. літ.);

Найвидатніші майстри хореографічного мистецтва створюють свої, оригінальні композиції танців (з наук. літ.);

// Який не є перекладом з іншої мови.

Джіафер гаряче обороняв потребу оригінальної літератури та перекладів європейських письменників (М. Коцюбинський);

Він .. починає перебирати папери. Переклади.., п'єси перекладні, оригінальні, шкільні праці на задану тему; .. скільки їх! (П. Колесник);

На народній основі зростала оригінальна (неперекладна) література, що відбивала реальну дійсність Київської Русі XI –XII століть (з навч. літ.).

2. Який привертає до себе увагу своєю незвичайністю, своєрідністю.

Лице в Онисі було оригінальне: зверху широке, внизу узьке (І. Нечуй-Левицький);

Мене дуже займають оригінальні мотиви сих пісень (Леся Українка);

Довгі, спущені донизу вуса з прикрученими до них оригінальними залишками бороди збільшували враження запорізької романтики (Іван Ле);

// Не схожий на інші, на інших; самобутній.

– Ми зовсім не проти оригінальних думок (М. Хвильовий);

В передвоєнне п'ятиріччя сформувався талант самобутнього оригінального поета Андрія Малишка (з навч. літ.);

// Дивний, химерний.

Агроном здалека пізнав високу постать діда Йосипа, якого він знав як непосидячу оригінальну людину (Д. Бедзик);

Біля перевозу .. озеро мало оригінальну й чудернацьку форму (Ю. Смолич).