1. Словник української мови у 20 томах

оригінальничання

ОРИГІНА́ЛЬНИЧАННЯ, я, с., розм.

Дія за знач. оригіна́льничати.

Надто задерикувато поглядав Танцюра на ординатора. Але Сергій Антонович звик, видно, до оригінальничання свого помічника, перестав його помічати (Ю. Шовкопляс);

Певен, що луска .. оригінальничання поволі спаде з них [молодих поетів] і вони здобудуться на оригінальність високу (М. Рильський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оригінальничання — оригіна́льничання іменник середнього роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. оригінальничання — -я, с., розм. Дія за знач. оригінальничати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оригінальничання — ОРИГІНА́ЛЬНИЧАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. оригіна́льничати. Надто задерикувато поглядав Танцюра на ординатора. Але Сергій Антонович звик, видно, до оригінальничання свого помічника, перестав його помічати (Шовк., Людина.., 1962, 255). Словник української мови в 11 томах