оркестр
ОРКЕ́СТР, у, ч.
1. Ансамбль музичних інструментів, які одночасно беруть участь у виконанні музичного твору.
За Россю почувся військовий оркестр: то вступали в город гусари (І. Нечуй-Левицький);
– Я все розумію. Їм [морякам] потрібен струнний оркестр! – вигукнув професор (В. Кучер);
* У порівн. Шторм, як розлютований оркестр, викидав щоразу нові й нові симфонії, збільшуючи темп (Ю. Яновський);
// Партія ансамблю музичних інструментів в складних музичних творах.
Печаттю справжнього натхнення позначено новий твір А. Штогаренка .. для симфонічного оркестру і фортепіано (з наук.-попул. літ.).
2. Група музикантів, що спільно виконують музичний твір на різних інструментах.
Театр був уже повний, оркестр якраз лагодився розпочати увертюру (І. Франко);
Сьогодні в селі день відпочинку. Машинами приїхав оркестр з мідними трубами (П. Панч);
Виступав шкільний хор. Оркестр розташувався перед сценою (Ю. Збанацький).
3. Місце перед сценою, де розміщуються музиканти; оркестрова яма.
Мелодія самотності, пустельного вітру, нездійсненних жадань і кочової романтики. Летить вона на темну сцену від оркестру й запливає до всіх кутків (Ю. Яновський).
(1) Духови́й орке́стр – оркестр, що складається з духових інструментів.
Опівдні десь неподалеку заграв духовий оркестр (Ю. Збанацький);
(2) Естра́дний орке́стр – оркестр, що складається зі струнних, духових (зокрема й саксофонів, зазвичай не представлених у духових групах симфонічних оркестрів), клавішних, ударних і електромузичних інструментів.
В естрадному оркестрі аналітичне сприймання реального звучання є неообхідною умовою активної участі кожного оркестранта у спільній музично-виконавській діяльності (з наук. літ.);
(3) Симфоні́чний орке́стр – оркестр із смичкових, духових і ударних інструментів.
Міський парк. Вечір. Всі алеї запруджені народом. Грає симфонічний оркестр. На танцмайданчику кружляють пари (А. Головко);
(4) Шумови́й орке́стр – оркестр, який складається переважно з ударних інструментів.
Аліна побачила Костя Хмеля, який сів коло неї з деркачкою в руці, виданою йому як учасникові шумового оркестру (Ю. Яновський).
Значення в інших словниках
- оркестр — орке́стр іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- оркестр — (муз. струментів) ансамбль, музика; (колектив) музики, оркестранти. Словник синонімів Караванського
- оркестр — -у, ч. 1》 Ансамбль музичних інструментів, які одночасно беруть участь у виконанні музичного твору. || Партія ансамблю музичних інструментів у складних музичних творах. 2》 Група музикантів, що спільно виконують музичний твір на різних інструментах. 3》 Місце перед сценою, де розміщуються музиканти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оркестр — Оркестра Словник чужослів Павло Штепа
- оркестр — (від гр. orchestra — кругла площина в античному театрі) — 1. Місце перед сценою для розташування хору, який в Давній Греції супроводжував сценічну дійство трагедії. Словник-довідник музичних термінів
- оркестр — орке́стр (грец. ορχήστρα – місце для хору, від όρχέομαι – танцюю) 1. Колектив музикантів, об’єднаних для виконання музичного твору, написаного для певного інструментального складу, а також сукупність музичних інструментів для цього. 2. Місце перед сценою у театрі для музикантів. Словник іншомовних слів Мельничука
- оркестр — Великий колектив музикантів, які грають на різних музичних інструментах; симфонічний о. складається із струнного смичкового квінтету, групи дерев'яних і мідних духових, ударних, інколи ін. (арфа, фортепіано). Універсальний словник-енциклопедія
- оркестр — ОРКЕ́СТР (ансамбль музичних інструментів або група музикантів, що виконують музичний твір), МУ́ЗИКА, ОРКЕ́СТРА заст., МУЗИ́КИ мн. розм. Театр був уже повний, оркестр якраз лагодився розпочати увертюру (І. Словник синонімів української мови
- оркестр — ОРКЕ́СТР, у, ч. 1. Ансамбль музичних інструментів, які одночасно беруть участь у виконанні музичного твору. За Россю почувся військовий оркестр: то вступали в город гусари (Н.-Лев., III, 1956, 133); — Я все розумію. Їм [морякам] потрібен струнний оркестр!... Словник української мови в 11 томах