1. Словник синонімів української мови

оркестр

ОРКЕ́СТР (ансамбль музичних інструментів або група музикантів, що виконують музичний твір), МУ́ЗИКА, ОРКЕ́СТРА заст., МУЗИ́КИ мн. розм. Театр був уже повний, оркестр якраз лагодився розпочати увертюру (І. Франко); Перед святим вечором вдень грала музика в саду міському (Леся Українка); Оркестра починає грати мелодії (С. Скляренко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оркестр — орке́стр іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. оркестр — (муз. струментів) ансамбль, музика; (колектив) музики, оркестранти. Словник синонімів Караванського
  3. оркестр — -у, ч. 1》 Ансамбль музичних інструментів, які одночасно беруть участь у виконанні музичного твору. || Партія ансамблю музичних інструментів у складних музичних творах. 2》 Група музикантів, що спільно виконують музичний твір на різних інструментах. 3》 Місце перед сценою, де розміщуються музиканти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оркестр — Оркестра Словник чужослів Павло Штепа
  5. оркестр — (від гр. orchestra — кругла площина в античному театрі) — 1. Місце перед сценою для розташування хору, який в Давній Греції супроводжував сценічну дійство трагедії. Словник-довідник музичних термінів
  6. оркестр — ОРКЕ́СТР, у, ч. 1. Ансамбль музичних інструментів, які одночасно беруть участь у виконанні музичного твору. За Россю почувся військовий оркестр: то вступали в город гусари (І. Нечуй-Левицький); – Я все розумію. Їм [морякам] потрібен струнний оркестр!... Словник української мови у 20 томах
  7. оркестр — орке́стр (грец. ορχήστρα – місце для хору, від όρχέομαι – танцюю) 1. Колектив музикантів, об’єднаних для виконання музичного твору, написаного для певного інструментального складу, а також сукупність музичних інструментів для цього. 2. Місце перед сценою у театрі для музикантів. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. оркестр — Великий колектив музикантів, які грають на різних музичних інструментах; симфонічний о. складається із струнного смичкового квінтету, групи дерев'яних і мідних духових, ударних, інколи ін. (арфа, фортепіано). Універсальний словник-енциклопедія
  9. оркестр — ОРКЕ́СТР, у, ч. 1. Ансамбль музичних інструментів, які одночасно беруть участь у виконанні музичного твору. За Россю почувся військовий оркестр: то вступали в город гусари (Н.-Лев., III, 1956, 133); — Я все розумію. Їм [морякам] потрібен струнний оркестр!... Словник української мови в 11 томах