осика
ОСИ́КА, и, ж.
Листяне дерево родини вербових; тополя тремтяча.
Шелестить осика тонким листом (Марко Вовчок);
Там лист осик у вічному танку Тремтить, і поривається, і лине У височінь (М. Рильський);
Осики лист каро-зелений тремтить на вітрі і тремтить (В. Стус);
* У порівн. Гнат затремтів увесь, як осика на вітрі (М. Коцюбинський);
// Кілок, палиця з цього дерева.
[Лев:] Я, небоже, знаю, як з чим і коло чого обійтися: де хрест покласти, де осику вбити, де просто тричі плюнути, та й годі (Леся Українка);
// Деревина цього дерева.
Липа і осика використовуються на будування жилих і господарських приміщень (з навч. літ.).
◇ (1) На вербі́ гру́ші, а на оси́ці кисли́ці (д) див. гру́ша;
(2) Як (мов, ні́би і т. ін.) оси́ка на ві́трі, зі сл. тремтіти, затремтіти і т. ін. – дуже сильно.
Вона боялась подумати, що тоді буде, і лише тремтіла, як осика на вітру [на вітрі] (М. Коцюбинський);
Гнат затремтів увесь, як осика на вітрі (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- Осика — Оси́ка прізвище населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- осика — Тремтяча тополя, (прв. одне дерево) осичина. Словник синонімів Караванського
- осика — [осика] -кие, д. і м. -иц'і Орфоепічний словник української мови
- осика — -и, ж. 1》 Листяне дерево родини вербових; тополя тремтяча. || Кілок, палиця з цього дерева. 2》 збірн. Дрова чи будівельний матеріал із цього дерева. Великий тлумачний словник сучасної мови
- осика — Осика сама собі дує, сама горить, сама собі воду носить. Осика, як горить, то фукає парою, та випускає бульки зо себе. Осичина сипичина. Як горить, то шипить. Приповідки або українсько-народня філософія
- осика — на вербі́ гру́ші, жарт. 1. зі сл. наговори́ти, набала́кати і т. ін. Нісенітниці, дурниці. (Ївга:) Наговорить (писар) на вербі груші! Та він .. рад Левка живого з’їсти, бо хоче, щоб я замість Левка та пішла за нього! (Г. Фразеологічний словник української мови
- осика — ОСИ́КА (листяне дерево родини вербових), ОСИ́ЧИНА, ОСИ́НА рідше, ТРЕПЕ́ТА діал. Мій город Верхній, мій, що над свічадом вод, де я купавсь малим, де зелень прудковода і срібний шум осик (В. Словник синонімів української мови
- осика — Оси́ка, -ки, -ці; оси́ки, оси́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- осика — ОСИ́КА, и, ж. 1. Листяне дерево родини вербових; тополя тремтяча. Правда твоя, що на вербі — груші, на осиці — кислиці (Укр.. присл.. Словник української мови в 11 томах
- осика — Осика, -ки ж. Осина, Populus tremula. Осика проклята, бо на осиці повісивсь Юда. Чуб. І. 76. ум. осичка. Словник української мови Грінченка