1. Словник української мови в 11 томах

осика

ОСИ́КА, и, ж.

1. Листяне дерево родини вербових; тополя тремтяча.

Правда твоя, що на вербі — груші, на осиці — кислиці (Укр.. присл.., 1955, 315);

Шелестить осика тонким листом (Вовчок, І, 1955, 100);

Там лист осик у вічному танку Тремтить, і поривається, і лине У височінь (Рильський, І, 1960, 202);

*У порівн. Гнат затремтів увесь, як осика на вітрі (Коцюб., І, 1955, 49);

// Кілок, палиця з цього дерева.

[Лев:] Я, небоже, знаю, як з чим і коло чого обійтися: де хрест покласти, де осику вбити, де просто тричі плюнути, та й годі (Л. Укр., III, 1952, 194).

2. збірн. Дрова або будівельний матеріал з цього дерева.

Липа і осика використовуються на будування жилих і господарських приміщень (Стол.-буд. справа, 1957, 38).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Осика — Оси́ка прізвище населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. осика — Тремтяча тополя, (прв. одне дерево) осичина. Словник синонімів Караванського
  3. осика — [осика] -кие, д. і м. -иц'і Орфоепічний словник української мови
  4. осика — -и, ж. 1》 Листяне дерево родини вербових; тополя тремтяча. || Кілок, палиця з цього дерева. 2》 збірн. Дрова чи будівельний матеріал із цього дерева. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. осика — ОСИ́КА, и, ж. Листяне дерево родини вербових; тополя тремтяча. Шелестить осика тонким листом (Марко Вовчок); Там лист осик у вічному танку Тремтить, і поривається, і лине У височінь (М. Рильський); Осики лист каро-зелений тремтить на вітрі і тремтить (В. Словник української мови у 20 томах
  6. осика — Осика сама собі дує, сама горить, сама собі воду носить. Осика, як горить, то фукає парою, та випускає бульки зо себе. Осичина сипичина. Як горить, то шипить. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. осика — на вербі́ гру́ші, жарт. 1. зі сл. наговори́ти, набала́кати і т. ін. Нісенітниці, дурниці. (Ївга:) Наговорить (писар) на вербі груші! Та він .. рад Левка живого з’їсти, бо хоче, щоб я замість Левка та пішла за нього! (Г. Фразеологічний словник української мови
  8. осика — ОСИ́КА (листяне дерево родини вербових), ОСИ́ЧИНА, ОСИ́НА рідше, ТРЕПЕ́ТА діал. Мій город Верхній, мій, що над свічадом вод, де я купавсь малим, де зелень прудковода і срібний шум осик (В. Словник синонімів української мови
  9. осика — Оси́ка, -ки, -ці; оси́ки, оси́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. осика — Осика, -ки ж. Осина, Populus tremula. Осика проклята, бо на осиці повісивсь Юда. Чуб. І. 76. ум. осичка. Словник української мови Грінченка