оскомелок
ОСКОМЕ́ЛОК, лка, ч., розм.
Уламок сухої гілки.
Взяв [чоловік] доброго оскомелка та як начне чистити циганку! (з казки);
Щось за ровом зашелестіло, ніби чиїсь ноги ступали по сухих вербових оскомелках (І. Нечуй-Левицький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me