оскома

ОСКО́МА, и, ж.

Відчуття в'язкості в роті, а також неприємні больові відчуття на зубах від споживання чого-небудь кислого, терпкого.

Хто кислиці поїв, а кого оскома напала! (прислів'я);

Аркадій пройшов по кімнаті, взяв яблуко і з насолодою вкусив .. Яблуко захрумтіло, оскома приємно стягнула ясна (О. Копиленко).

◇ Збива́ти / зби́ти оско́му (оско́мину) див. збива́ти;

Зганя́ти (зго́нити) / зігна́ти (зогна́ти) оско́му (оско́мину) див. зганя́ти;

Наби́ти / набива́ти оско́му див. набива́ти;

(1) Оско́ма бере́ / узяла́ кого, жарт. – хтось заздрісно, хтиво або із злістю, сердито і т. ін. поглядає на кого-небудь.

Як вздрів [сотник] Пазьку, що прийшла на весілля дивитися, так .. аж оскома його узяла... (Г. Квітка-Основ'яненко);

(2) Оско́ма на зуба́х від чого, перев. у кого. – у когось виникає відраза до чого-небудь; неприємно, бридко від чогось.

– Ох, які ми сьогодні благородні, – зітхнув Христолобенко, – аж нудно, аж оскома на зубах од благородних слів (Є. Гуцало);

(3) Оско́ма спада́є / спаде́ у кого – у когось зникає бажання чинити неприємність, зло і т. ін. кому-небудь.

Про що вони там? Ясно, що про нього .. Попав їм Заруба на гострі зуби. Тепер не скоро оскома спаде (В. Кучер).