оскома

ОСКО́МА, и, ж. Відчуття в’язкості в роті, а також неприємні больові відчуття на зубах від споживання чого-небудь кислого, терпкого.

Хто кислиці поїв, а кого оскома напала! (Укр.. присл.., 1955, 162);

Аркадій пройшов по кімнаті, взяв яблуко і з насолодою вкусив.. Яблуко захрумтіло, оскома приємно стягнула ясна (Коп., Тв., 1955, 260).

◊ Збива́ти (зби́ти) оско́му див. збива́ти;

Зганя́ти (зго́нити, зігна́ти, зогна́ти) оско́му на кому — мститися кому-небудь за щось; зганяти злість.

[Бурятинський:] З батьком, видно, знов за щось посварився [Пугач], а на організації оскому прийшов зганяти (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 72);

— Лежу й не встаю. Так усе болить. А тут ще батько сердиться, що ти в тюрмі, я нездужаю. Згонить оскому на мені, лає мене (Тесл., З книги життя, 1949, 79);

Хотілося б зогнать оскому На коронованих главах. На тих помазаниках божих… (Шевч., II, 1963, 90);

Набива́ти (наби́ти) [собі́] оско́му:

а) спричинювати відчуття в’язкості в роті, а також неприємні больові відчуття на зубах від споживання чого-небудь кислого, терпкого.

Ягоди були зелені і неймовірно кислі. Володя набив собі оскому, але з’їв їх усі (Донч., III, 1956, 337);

Скільки можу, висовуюсь у вікно, бо за ним уже починають світлішати порічки. — Кортить зелепухами оскому набити? — розгадує тато мій намір (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 47);

б) втрачати інтерес до чого-небудь; пересичуватися чим-небудь.

[Любов:] Читала все, що під руку попадало..! [Ореcт:] Так і слід. Літературу, як і життя, треба знати з усіх боків. [Любов:] Зате, правда, набила оскому навіки (Л. Укр., II, 1951, 22);

в) дуже набридати.

Буває, що сни набивають оскому. Вертаючись, наче старці до вікон (Перв., II, 1958, 309);

Поезія не набиває оскоми — приїдається одноманітність творчості письменника, а не її багатолика краса (Літ. Укр., 3.VІІІ 1962, 2);

Тутешні ж набили оскому нам співи (Манж., Тв., 1955, 118);

г) (з словами тільки, лише) досягати дуже незначних результатів у здійсненні яких-небудь намірів, бажань; вимушено задовольнятися чим-небудь малим, незначним.

Своїми словами: "Ви мусите щось написати про гуцулів" забили Ви мені клин у голову, вони не дають мені спокою, тільки що я зробить годен за 10 днів? Тільки оскому наб’ю (Коцюб., III, 1956, 360);

[Горнов:] А терпкою я здався їй кислицею: вже вона пробувала кусати мене з усіх боків, та тільки оскому набила (Кроп., І, 1958, 424);

Оско́ма бере́ (бра́ла, взяла́) кого — хтось заздрісно або хтиво поглядає на кого-, що-небудь.

Як вздрів [сотник] Пазьку, що прийшла на весілля дивитися, так.. аж оскома його узяла … (Кв.-Осн., II, 1956, 218).