1. Словник української мови в 11 томах

оскомина

ОСКО́МИНА, и, ж., діал. Оскома.

[Халява:] Коли б ми оце були на Подолі,.. добули б хоч по невеличкій чарчині! [Хома:] Не нагадуй, хай їй враг, оскомину тільки нагониш (Кроп., V, 1959, 263);

*У порівн. Розмова з о. Нестором ще троха [трохи] млоїла його, мов оскомина на зубах (Фр., VII, 1951, 76).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оскомина — оско́мина іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. оскомина — -и, ж., діал. Оскома. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оскомина — ОСКО́МИНА, и, ж., розм. Оскома. [Халява:] Коли б ми оце були на Подолі, .. добули б хоч по невеличкій чарчині! [Хома:] Не нагадуй, хай їй враг, оскомину тільки нагониш (М. Кропивницький); * У порівн. Розмова... Словник української мови у 20 томах
  4. оскомина — збива́ти / зби́ти оско́му (оско́мину). 1. тільки док. Втратити інтерес, потяг до чого-небудь, охолонути. — Знаєш, Зінко, ми тебе в бригаді все чекаємо. Коли повернешся? Збила вже оскому? Пора! Скільки ж разом працювали (Г. Коцюба). 2. кому. Фразеологічний словник української мови