1. Словник української мови у 20 томах

оскомина

ОСКО́МИНА, и, ж., розм.

Оскома.

[Халява:] Коли б ми оце були на Подолі, .. добули б хоч по невеличкій чарчині! [Хома:] Не нагадуй, хай їй враг, оскомину тільки нагониш (М. Кропивницький);

* У порівн. Розмова з о. Нестором ще троха млоїла його, мов оскомина на зубах (І. Франко).

◇ Збива́ти / зби́ти оско́му (оско́мину) див. збива́ти;

Зганя́ти (зго́нити) / зігна́ти (зогна́ти) оско́му (оско́мину) див. зганя́ти;

(1) Наби́ти оско́мину (д) див. набива́ти.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оскомина — оско́мина іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. оскомина — -и, ж., діал. Оскома. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оскомина — збива́ти / зби́ти оско́му (оско́мину). 1. тільки док. Втратити інтерес, потяг до чого-небудь, охолонути. — Знаєш, Зінко, ми тебе в бригаді все чекаємо. Коли повернешся? Збила вже оскому? Пора! Скільки ж разом працювали (Г. Коцюба). 2. кому. Фразеологічний словник української мови
  4. оскомина — ОСКО́МИНА, и, ж., діал. Оскома. [Халява:] Коли б ми оце були на Подолі,.. добули б хоч по невеличкій чарчині! [Хома:] Не нагадуй, хай їй враг, оскомину тільки нагониш (Кроп., V, 1959, 263); *У порівн. Розмова з о. Нестором ще троха [трохи] млоїла його, мов оскомина на зубах (Фр., VII, 1951, 76). Словник української мови в 11 томах