1. Словник української мови у 20 томах

ославлений

ОСЛА́ВЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до осла́вити.

Дарма Марко завіряв, що за власну образу побився з недругом. Не повірила [Текля]. І без того ославлена на людях, на все село поговір... (К. Гордієнко);

Чи можеш ти, о душе моя злонещасна, Не зазнати такої ж кари, Як смоковниця.., ославлена в притчі (І. Драч).

2. у знач. прикм. Славний, славнозвісний.

Муж той звався Кирило Петрій і був родом .. з села Перегинська, ославленого місця уродження капітана опришків Довбуша (І. Франко);

Семен Лодиженко спеціально приїхав у Наманган до нього, до ославленого Саїда Алі Мухтарова, щоб забрати його й повезти на Голодний Степ (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ославлений — осла́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. ославлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до ославити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ославлений — ОСЛА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до осла́вити. Дарма Марко завіряв, що за власну образу побився з недругом. Не повірила [Текля]. І без того ославлена на людях, на все село поговір… (Горд., Дівчина.. Словник української мови в 11 томах