1. Словник української мови у 20 томах

ославлювати

ОСЛА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ОСЛАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. осла́влять; док., кого, що, рідко.

1. ким і без дод. Поширювати погану славу (плітки, огуду і т. ін.) про кого-, що-небудь; обмовляти, гудити, неславити.

[Хома:] Ославили мене ледацюгою, нехай буду ледацюга; ославили дурнем, нехай буду і дурень (М. Кропивницький);

– Не сплять, не дрімають мої воріженьки, – було каже Марина, – ославили мене, молоду (І. Нечуй-Левицький);

Всі пригадали – хто не пам'ятає – на весь Буймир Ганна невістку ославила (К. Гордієнко);

Заголосила трубка: – Тоді тобі – привіт! Ославлять журналісти Район на цілий світ (А. Крижанівський);

// Те саме, що ганьби́ти 1.

– Де вона взялася на мою голову! Ославить наш рід... (С. Васильченко);

– Буду старатися. Даю слово не ославити нашого заводу (В. Кучер).

2. Поширювати добрі чутки про кого-небудь; славити, вихваляти.

Явтушиха ж недовго держалась [обійстя]: пани прозвали її панею .. і ославили розумною, чесною та ще й умілою учителькою (А. Свидницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ославлювати — осла́влювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. ославлювати — див. ганьбити Словник синонімів Вусика
  3. ославлювати — -юю, -юєш і рідко ославляти, -яю, -яєш, недок., ославити, -влю, -виш; мн. ославлять; док., перех., рідко. 1》 ким і без додатка.Поширювати погану славу (плітки, осуд, огуду і т. ін.) про кого-небудь; обмовляти, гудити, неславити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ославлювати — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ... Словник синонімів української мови
  5. ославлювати — ОСЛА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ОСЛАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. осла́влять; док., перех., рідко. 1. ким і без додатка. Поширювати погану славу (плітки, осуд, огуду і т. ін.) про кого-небудь; обмовляти, гудити, неславити. Словник української мови в 11 томах
  6. ославлювати — Ославлювати, -люю, -єш гл. = ославляти. Словник української мови Грінченка