ославлювати
ОСЛА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ОСЛАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. осла́влять; док., перех., рідко.
1. ким і без додатка. Поширювати погану славу (плітки, осуд, огуду і т. ін.) про кого-небудь; обмовляти, гудити, неславити.
[Гапка:] Не ославлюй нас, Домко, гріх тобі буде! (Кроп., II, 1958, 174);
— Не сплять, не дрімають мої воріженьки, — було каже Марина, — ославили мене, молоду (Н.-Лев., І, 1956, 87);
Всі пригадали — хто не пам’ятає — на весь Буймир Ганна невістку ославила (Горд., Чужу ниву.., 1947, 172);
// Те саме, що ганьби́ти 1.
— Буду старатися. Даю слово не ославити нашого заводу (Кучер, Прощай.., 1957, 52).
2. Поширювати добрі чутки про кого-небудь; славити, вихваляти.
Ославили розумною, чесною та ще й умілою учителькою (Свидн., Люборацькі, 1955, 50).
Значення в інших словниках
- ославлювати — осла́влювати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- ославлювати — див. ганьбити Словник синонімів Вусика
- ославлювати — -юю, -юєш і рідко ославляти, -яю, -яєш, недок., ославити, -влю, -виш; мн. ославлять; док., перех., рідко. 1》 ким і без додатка.Поширювати погану славу (плітки, осуд, огуду і т. ін.) про кого-небудь; обмовляти, гудити, неславити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ославлювати — ОСЛА́ВЛЮВАТИ, юю, юєш і рідко ОСЛАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ОСЛА́ВИТИ, влю, виш; мн. осла́влять; док., кого, що, рідко. 1. ким і без дод. Поширювати погану славу (плітки, огуду і т. ін.) про кого-, що-небудь; обмовляти, гудити, неславити. Словник української мови у 20 томах
- ославлювати — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ... Словник синонімів української мови
- ославлювати — Ославлювати, -люю, -єш гл. = ославляти. Словник української мови Грінченка