1. Словник української мови в 11 томах

ославлений

ОСЛА́ВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до осла́вити.

Дарма Марко завіряв, що за власну образу побився з недругом. Не повірила [Текля]. І без того ославлена на людях, на все село поговір… (Горд., Дівчина.., 1954, 248);

Муж той звався Кирило Петрій і був родом.. з села Перегинська, ославленого місця уродження капітана опришків Довбуша (Фр., VIII, 1952, 111);

Семен Лодиженко спеціально приїхав у Наманган до нього, до ославленого Саїда Алі Мухтарова, щоб забрати його й повезти на Голодний Степ (Ле, Міжгір’я, 1953, 341).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ославлений — осла́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. ославлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до ославити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ославлений — ОСЛА́ВЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до осла́вити. Дарма Марко завіряв, що за власну образу побився з недругом. Не повірила [Текля]. І без того ославлена на людях, на все село поговір... (К. Словник української мови у 20 томах