ослушенство
ОСЛУШЕ́НСТВО, а, с., книжн., заст.
Вияв непослуху, непокори.
– Мені не страшні ніякі бонапарти, аби лише мої мужики справно працювали на полі. Та щоб у повіті команда інвалідів та козаків була напоготові, щоб свавільників і різних підбурювачів до ослушенства приборкувати (П. Кочура).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ослушенство — ослуше́нство іменник середнього роду вияв непослуху книжн., рідко Орфографічний словник української мови
- ослушенство — НЕПОКО́РА (небажання або відмова підкоритися кому-небудь, слухатися когось), НЕПОКІ́РНІСТЬ, НЕПОКІ́РЛИВІСТЬ, НЕПІДКО́РЕННЯ, НЕПО́СЛУХ, ОСЛУШЕ́НСТВО книжн. заст. Словник синонімів української мови
- ослушенство — ОСЛУШЕ́НСТВО, а, с., книжн., заст. Вияв непослуху, непокори. — Мені не страшні ніякі бонапарти, аби лише мої мужики справно працювали на полі. Словник української мови в 11 томах