ослушенство
НЕПОКО́РА (небажання або відмова підкоритися кому-небудь, слухатися когось), НЕПОКІ́РНІСТЬ, НЕПОКІ́РЛИВІСТЬ, НЕПІДКО́РЕННЯ, НЕПО́СЛУХ, ОСЛУШЕ́НСТВО книжн. заст. (відмова підкорятися, вияв непокори); НЕСЛУХНЯ́НІСТЬ (непокора — звичайно в побутових стосунках); БАЛАМУ́ТСТВО розм. (непокірна, неспокійна поведінка); ПРОТЕСТА́НТСТВО книжн., БУНТА́РСТВО поет., уроч. (непокірливість, схильність до протесту). Їй здалося, що дочка сьогодні перейшла ту межу у стосунках з батьками, за якою починається одверта непокора (П. Кочура); Його обличчя.. виражало непокірність і невміння стримуватися (М. Ю. Тарновський); — Але це пряме непідкорення розпорядженню уряду! (О. Довженко); За найменший непослух окупанти карали розстрілом (Д. Бедзик); Ще й досі він не міг подарувати дочці її неслухняність (О. Копиленко); Згадали про всі його відважні ярмаркові бійки та баламутство (О. Гончар); Сидить в Бенгалії Рабіндранат (Тагор): нема бунтарства в нас: людина з глини (П. Тичина).
Значення в інших словниках
- ослушенство — ослуше́нство іменник середнього роду вияв непослуху книжн., рідко Орфографічний словник української мови
- ослушенство — ОСЛУШЕ́НСТВО, а, с., книжн., заст. Вияв непослуху, непокори. – Мені не страшні ніякі бонапарти, аби лише мої мужики справно працювали на полі. Та щоб у повіті команда інвалідів та козаків була напоготові, щоб свавільників і різних підбурювачів до ослушенства приборкувати (П. Кочура). Словник української мови у 20 томах
- ослушенство — ОСЛУШЕ́НСТВО, а, с., книжн., заст. Вияв непослуху, непокори. — Мені не страшні ніякі бонапарти, аби лише мої мужики справно працювали на полі. Словник української мови в 11 томах