1. Орфографічний словник української мови

ослушенство

ослуше́нство

іменник середнього роду

вияв непослуху

книжн., рідко

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ослушенство — ОСЛУШЕ́НСТВО, а, с., книжн., заст. Вияв непослуху, непокори. – Мені не страшні ніякі бонапарти, аби лише мої мужики справно працювали на полі. Та щоб у повіті команда інвалідів та козаків була напоготові, щоб свавільників і різних підбурювачів до ослушенства приборкувати (П. Кочура). Словник української мови у 20 томах
  2. ослушенство — НЕПОКО́РА (небажання або відмова підкоритися кому-небудь, слухатися когось), НЕПОКІ́РНІСТЬ, НЕПОКІ́РЛИВІСТЬ, НЕПІДКО́РЕННЯ, НЕПО́СЛУХ, ОСЛУШЕ́НСТВО книжн. заст. Словник синонімів української мови
  3. ослушенство — ОСЛУШЕ́НСТВО, а, с., книжн., заст. Вияв непослуху, непокори. — Мені не страшні ніякі бонапарти, аби лише мої мужики справно працювали на полі. Словник української мови в 11 томах